Коли всі захисні стіни падають, залишається лише тиша, дощ за вікном і двоє людей, які нарешті дозволяють собі бути справжніми. 
​Цей момент зречення від страхів — «Подобаєшся» — давався Амелії надто важко. Занадто багато болю було в минулому, занадто міцно тримали старі рубці. Але Тимур не штовхав і не ламав її світ силоміць. Він просто чекав. Терпляче, непохитно, зігріваючи своєю присутністю, кавою та навіть тим кумедним гарбузом у передпокої.
​А потім була та сама ніч — мокрі до нитки вулиці, затишна квартира, що зберігала запах її звичок, і близькість, яка зцілює краще за будь-які слова. Це більше не про пристрасть на межі фолу. Це про абсолютну довіру, коли ти вперше за довгі роки шепочеш: «Навіть не думай іти» — і знаєш, що тебе почули. ❤️
​Чи вистачить їм цієї сили, аби втримати світло, коли навколо знову почнуть закручуватися інтриги?
​Читайте нові гарячі та зворушливі розділи роману «Осіння пристрасть»! 
​#осінняпристрасть #гончарчикмілана  #романтикаhttps://booknet.ua/book/osnnya-pristrast-b460294