Вітаю у світі Смарагдової Леді!

У кожної історії є початок. Іноді він ховається в першому написаному рядку, іноді — у думці, яка не дає спокою, а часом — у звичайному бажанні поділитися з кимось тим, що давно живе всередині.

Моя історія зі словом розпочалася задовго до появи цієї сторінки. За плечима — роки творчості, понад три сотні віршів, написані історії, особисті переживання та безліч думок, які поступово ставали текстами. І сьогодні мені хочеться відкрити ще одні двері до свого літературного світу.

Мене звати Смарагдова Леді. Саме під цим псевдонімом я хочу знайомитися з вами, ділитися творчістю та залишати на сторінках частинки того, що відчуваю й переживаю.

У моєму світі є місце поезії та прозі, любові й розчаруванню, теплим спогадам і непростим життєвим історіям. Тут можуть зустрітися літо, яке не хочеться відпускати, слова, які так і не були сказані, зачинені двері, за якими ховаються чужі переживання, і світло, яке людина намагається зберегти навіть тоді, коли навколо стає темно.

Я не обіцяю, що кожна моя історія буде легкою. Але дуже хочу, щоб у кожній із них було щось справжнє. Щось, що змусить зупинитися, замислитися, згадати когось або, можливо, впізнати самих себе.

Для мене писати — означає залишати сліди. У словах, на сторінках, у пам'яті. І, мабуть, найбільше щастя для авторки — дізнатися, що написане не залишилося лише її власним переживанням, а знайшло відгук у чиємусь серці.

Тепер цей шлях продовжується і тут, на Букнеті. Попереду — нові публікації, знайомства, історії та зустрічі з читачами, яких я поки що навіть не знаю.

Якщо ви вже тут, якщо вам близькі українське слово, щирі почуття й історії, у яких є душа, — я рада нашому знайомству.

І мені дуже хочеться дізнатися про вас трохи більше.

Напишіть у коментарях: що ви найбільше любите читати — поезію, прозу чи історії, у яких можна впізнати частинку власного життя? Мені буде приємно познайомитися з кожним, хто завітає на мою сторінку.

Дякую, що ви тут. Нехай це знайомство стане початком чогось теплого.

З любов'ю до слова,
Смарагдова Леді 

Читайте серцем. Відчувайте між рядками.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Коли магія стає пасткою
«Не тобі, ельфе, мене судити!..» У похмурих підземеллях, де кожен крок відлунює болем і смертю, Каліда робить свій вибір. Вона дарує свободу пораненому ельфу, але звичайне торкання перетворює визволення на небезпечну
Що робити, коли авторові не спиться?☺️
Правильно! Відкривати ноутбук і йти з’ясовувати стосунки з власними героями. ☺️ Бо поки всі сплять, у моїй голові Яромир уже щось утнув, а Маша знову виводить його з рівноваги. І сюжет наполегливо вимагає продовження
Отже, флешмоб по картинці!
Умови: 1. Пишемо короткий текст десь на сторінку ( це 1800-2000 символів) Якщо більше - не страшно, просто вам більше роботи. 2. Жанр - будь-який, хепіенд чи ні - на ваш розсуд. 3. Розміщуємо текст на своїй сторінці, додаємо зображення. 4.
Починається спека❤️
Привіт, мої любі Спокусники! Новий гарячий розділ вже на сайті “Не такий ти й святий” 18+ Мені кортіло на неї накинутися в машині, в ліфті, і, якщо чесно, я й досі не знаю, як я тримав себе в руках. 18+ Щоб посмакувати
Оксана і Макс разом
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Оновлення вже у ваших книжечках ;) —Ксю... ти знаєш... Ти найкраще, що зі мною сталося. Усі ці роки я не міг викинути з голови ту єдину ніч. Шукав тебе у тому закладі, як пацан. А ти зникла навіть
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше