– Біла сорочка – обов’язково. Низ на твій розсуд, тільки благаю: не шорти.

Мар’ян засміявся.

– Вже занадто холодно, а то ж ти мене знаєш…

– Знаю-знаю, – дівчина постукала пальчиком по уявному годиннику на руці. – Чекаю.

– І заради кого ти туди поспішаєш, коли я тут?

Мар’ян підвівся та ступив декілька кроків до Марії, що виглядала сьогодні особливо магнетичною для нього. Вона завжди приваблива, але коли сама бажає бути такою – не піддатися їй просто немає шансів.



"Покохай мене"