Знаєте, я довго думала, що напишу, коли нарешті дійду до цього моменту. І ось він настав, а я навіть не знаю, з чого почати. 

«Наречена Велеса» завершена. І моя маленька мрія, яка живе зі мною ще з 2022 року, нарешті здійснилася. 

Саме тоді в моїй голові почала зароджуватися ця історія. Спочатку були лише думки, окремі сцени, образи героїв і бажання розповісти щось своє. Тоді я ще не знала, куди мене приведе ця ідея, скільки часу я проведу з Яромирою та іншими героями й скільки разів повертатимуся до написаного.

Але я хотіла довести цю історію до кінця. І ось нарешті зробила це!

Якщо чесно, для мене ця книга трохи більше, ніж просто історія. Це моя ідея, яку я довго носила в собі, обдумувала, змінювала й зрештою наважилася показати іншим.

Бо одне — писати для себе, коли ніхто не бачить твоїх сумнівів і невдалих спроб. І зовсім інше — викласти свою роботу на загальний огляд і чекати, як її сприймуть читачі.

Я не раз сумнівалася, чи варто це робити. Чи буде комусь цікаво? Чи знайдуться люди, яким захочеться поринути у світ, який я вигадала? А раптом моя історія виявиться зовсім не такою, як очікують?

Особливо враховуючи, що «Наречена Велеса» — це, мабуть, не зовсім типове фентезі.

Я вже писала про це раніше. Тут немає яскраво вираженої любовної лінії, яка від першої до останньої сторінки займає центральне місце. Так, тут є почуття, непрості стосунки, вибір і моменти, коли хочеться, щоб герої нарешті розібралися у собі. Але мені хотілося не лише розповісти історію про кохання.

Мені хотілося створити власний світ, вплести в нього слов'янську міфологію, богів, давні вірування, таємниці минулого й долі людей, які виявилися пов'язаними значно сильніше, ніж могли уявити.

І, звісно, дати Яромирі пройти свій шлях. Не завжди простий, не завжди зрозумілий, але її власний.

Чи все вийшло саме так, як я колись задумувала? Напевно, ні.

Під час написання історії щось змінюється, герої починають жити за власними правилами, а деякі ідеї відкриваються зовсім з іншого боку. Та, мабуть, у цьому й полягає вся  привабливість письменництва.

І ось тепер я поставила крапку.

Дивне відчуття, якщо чесно. Я так довго йшла до цього моменту, що тепер навіть трохи не віриться. Радію, що нарешті завершила книгу, і водночас сумно прощатися з історією, яка стільки часу була частиною мого життя.

Але завершення книги зовсім не означає, що я прощаюся з «Нареченою Велеса»! 

У мене ще є плани щодо неї. З часом хочу доповнити книгу ілюстраціями, щоб ви могли не лише уявляти героїв і місця, про які я розповідала, а й побачити їх такими, якими бачу їх я. Хочеться потроху оживити цей світ, додати йому візуальних деталей і зробити занурення в історію ще цікавішим.

Тож Яромира та інші герої ще не зовсім відпускають мене, та й я, якщо чесно, поки не готова з ними прощатися. 

Але найбільше я рада, що колись усе-таки наважилася поділитися своєю ідеєю з вами.

Не знаю, чи стане «Наречена Велеса» чиєюсь улюбленою книгою. Чи всі зрозуміють моїх героїв і чи всім сподобається фінал. У кожного читача свої смаки, і це нормально. Але тепер я точно знаю, що принаймні одну свою давню мрію здійснила.

І, знаєте, це таке приємне відчуття — усвідомлювати, що ти змогла. 

Тому сьогодні хочу подякувати всім, хто читав, коментував, підтримував і просто стежив за історією. Навіть якщо ви не завжди залишали відгуки, я рада, що ви були поруч.

А ще мені дуже цікаво: чи є серед вас ті, хто почав читати «Наречену Велеса» ще на початку публікації?  Якщо так, відгукніться! Мені хочеться знати, хто пройшов цей шлях разом зі мною.

Ну що ж, одну історію завершено. А попереду, сподіваюся, будуть нові. Бо ідей у голові менше не стає, навіть коли дуже хочеться трохи відпочити. 

А поки що я просто дозволю собі порадіти.

«Наречена Велеса» написана. Мрія, яка почалася у 2022 році, здійснилася. І я нарешті можу сказати собі: я це зробила!