Додано
16.10.26 18:23:48
Єдина знижка в передплаті на Стремецького!!!
ВСІМ ПРИВІТИК!
НАГАДУЮ:
СЬОГОДНІ ДІЄ ЄДИНА ЗНИЖКА В ПЕРЕДПЛАТІ НА КНИГУ "БІДОСЯ СТРЕМЕЦЬКОГО"
ЗНИЖКА ДІЄ ЛИШЕ ДО 00:00
НЕ ПРОПУСТІТЬ МОЖЛИВІСТЬ ПРИДБАТИ КНИГУ ЗА НАЙКРАЩОЮ ЦІНОЮ!!!

O7aART-w
УРИВОК:
- Кіро. - наполягаю. - Не кажи мені, що все добре. Я ж не сліпий... Скажи, що сталося. Чому ти плачеш?
- Що сталося? - повторює і її голос зривається. - А хіба не видно? Я в безвиході. Живу в будинку чоловіка, який підібрав мене просто на дорозі. В мене маленька дитина і жодної гривні в кишені... Сестра зникла. Вона може бути в небезпеці... - вона говорить все швидше, перескакуючи з одного на інше, ніби більше не здатна втримати думки в собі. - Я навіть не знаю, що буде завтра. Не знаю, куди мені йти, що робити... Я взагалі не повинна була тут опинитися... - короткі фрази сиплються одна за одною, плутаються, обриваються. Ще мить і Кіра вже не просто говорить. Її прориває. А я дивлюсь на неї і раптом бачу зовсім іншу дівчину... Не ту колючку, яка сперечається зі мною, не ту, що дивиться з викликом і робить вигляд, ніби їй нічого не страшно... Переді мною зараз налякана, розгублена дівчинка, яка просто не знає, за що їй триматися.
Не знаю що мене смикнуло, та я роблю крок, притягую її до себе і обіймаю. Кіра на мить завмерла, а потім почала плакати вголос. Від її сліз в мене стискається все всередині... Я гладжу її по спині, по голові, сам не розуміючи звідки взялося це бажання...
- Шшш... Тихо, мала. Все добре. Все... - легенько погойдую її в своїх обіймах наче дитину. І чим сильніше вона плаче, тим сильніше притискаю її до себе. Мене раптом охоплює дивна, незнайома ніжність і розгубленість. Я не хочу щоб вона плакала. Нехай краще вона посміхається Івану, ніж оце... Нарешті Кіра трохи заспокоїлась і притихла в моїх обіймах. Та я не поспішаю відпускати її. Просто не хочеться цього робити. Хочеться і далі обіймати, відчувати її тепло і вдихати її запах. Дівчина піднімає заплакане обличчя і наші погляди зустрічаються. Кілька секунд ми просто мовчимо і дивимось один одному в очі. Серце починає калатати ще божевільніше і я опускаю погляд на її губи, а за мить вже торкаюсь їх своїми...
ГАРНОГО ВЕЧОРА І ТИХОЇ НОЧІ.
Тетяна Калинова
2941
відслідковують
Інші блоги
Завершила своїх геловінських Гарбузів ☺️
РІЗАТИ НЕ МОЖНА ПОМИЛУВАТИ
Я розумію, що це не та історія, за якою приходиш на Букнет.
Але, можливо, в якийсь вечір, коли нічого не хочеться і сумно — саме це оповідання комусь
Друзі, мені потрібна ваша допомога. Без жартів. Я пишу «Помічницю для боса» і досі сперечаюся сам із собою, який на вигляд Назар Корецький. У тексті про нього сказано небагато: сірі очі з темним обідком, пряма лінія
Любі читачі! Нарешті можу поділитися з вами чудовою новиною — роман «Вона моя» повністю завершений! ❤️ Ця історія довго чекала свого фіналу. Дякую всім, хто залишався зі мною, чекав продовження та не забував
Коротше, як і багато з нас я викладаю на "ресурсах, які тут неможна називати" Зокрема весь цикл "Оберни..." де в мене є: Вампірка з травмою жертви психологічного насилля, яка випадково вляпалася в материнство і
Я краєм ока поглянула на тих дівчат, які, не приховуючи цього, спостерігали за нами. Та й не дуже хотілося їсти при них. Незручно. Гординський простежив за моїм поглядом. - Дівчата, у вас грошей немає на десерт? - запитав
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за можливість ♥️♥️♥️
Нат, Тихої ночі!❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати