ВСІМ ПРИВІТИК!

НАГАДУЮ:

СЬОГОДНІ ДІЄ ЄДИНА ЗНИЖКА В ПЕРЕДПЛАТІ НА КНИГУ "БІДОСЯ СТРЕМЕЦЬКОГО"

ЗНИЖКА ДІЄ ЛИШЕ ДО 00:00

НЕ ПРОПУСТІТЬ МОЖЛИВІСТЬ ПРИДБАТИ КНИГУ ЗА НАЙКРАЩОЮ ЦІНОЮ!!!

O7aART-w

УРИВОК:

- Кіро. - наполягаю. - Не кажи мені, що все добре. Я ж не сліпий... Скажи, що сталося. Чому ти плачеш?
- Що сталося? - повторює і її голос зривається. - А хіба не видно? Я в безвиході. Живу в будинку чоловіка, який підібрав мене просто на дорозі. В мене маленька дитина і жодної гривні в кишені... Сестра зникла. Вона може бути в небезпеці... - вона говорить все швидше, перескакуючи з одного на інше, ніби більше не здатна втримати думки в собі. - Я навіть не знаю, що буде завтра. Не знаю, куди мені йти, що робити... Я взагалі не повинна була тут опинитися... - короткі фрази сиплються одна за одною, плутаються, обриваються. Ще мить і Кіра вже не просто говорить. Її прориває. А я дивлюсь на неї і раптом бачу зовсім іншу дівчину... Не ту колючку, яка сперечається зі мною, не ту, що дивиться з викликом і робить вигляд, ніби їй нічого не страшно... Переді мною зараз налякана, розгублена дівчинка, яка просто не знає, за що їй триматися.
Не знаю що мене смикнуло, та я роблю крок, притягую її до себе і обіймаю. Кіра на мить завмерла, а потім почала плакати вголос. Від її сліз в мене стискається все всередині... Я гладжу її по спині, по голові, сам не розуміючи звідки взялося це бажання...
- Шшш... Тихо, мала. Все добре. Все... - легенько погойдую її в своїх обіймах наче дитину. І чим сильніше вона плаче, тим сильніше притискаю її до себе. Мене раптом охоплює дивна, незнайома ніжність і розгубленість. Я не хочу щоб вона плакала. Нехай краще вона посміхається Івану, ніж оце... Нарешті Кіра трохи заспокоїлась і притихла в моїх обіймах. Та я не поспішаю відпускати її. Просто не хочеться цього робити. Хочеться і далі обіймати, відчувати її тепло і вдихати її запах. Дівчина піднімає заплакане обличчя і наші погляди зустрічаються. Кілька секунд ми просто мовчимо і дивимось один одному в очі. Серце починає калатати ще божевільніше і я опускаю погляд на її губи, а за мить вже торкаюсь їх своїми...

ГАРНОГО ВЕЧОРА І ТИХОЇ НОЧІ.