Вітаю, шановні читачі!

Сьогодні у мене незвичайний допис. Це - інтерв'ю з головним героєм моєї книги ("Не мої крила"), проведене прекрасною авторкою Марго Вольскою для ТГ-каналу "Чарівне фентезі Букнет".

Хтось вже знає цього неоднозначного персонажа, адже читає мою книгу, а хтось, на жаль чи на щастя, ще ні. Хай там що, пропоную почитати це інтерв'ю, адже в ньому розкриваються деталі, які ще не відомі головній героїні книги і, відповідно, читачам ;) А хто взагалі не знає, про що йде мова - запрошую до книги (темне фентезі, любовне фентезі, 18+).

Вітаємо на інтервʼю! Сьогодні ми запросили на розмову Нокса, головного героя книги Анні Флейм «Не мої крила»
 
1. Вітаю на інтерв'ю, Нокстеане, дякую, що погодились на розмову! Розкажіть, будь ласка, хто ви, який маєте норов і наскільки важко було викроїти бодай дрібку часу для нашої розмови.
 
Вітаю. Нокстеан, Нокс, молодший син Аліссара, князя клану Чорних драконів.
Про норов - судити варто не мені. Багато хто відмічає, що ним я схожий на батька, що цілком мене влаштовує. А час... Якби я його не мав - мене б тут не було.
 
2. Час — поняття неоднозначне, тут він є, тут ви кліпнули, і все, вечір, а вам ще відвойовувати три міста і відкусити голову обридлому помічнику... Отже, ви — дракон? Мені доводилось зустрічати різних драконів, тож було б цікаво послухати, чим особлива саме ваша раса! А ще (це питання — спеціально від читачок) чи бувають у вас істинні пари?
 
У нас немає інших рас, окрім людей. Хоча припускаю, що в інших світах може бути інакше.

Власне, я - маг і магічно змінена людина, завдяки чому здатен перетворюватися на дракона. Тому мене та моїх родичів звичайні люди й звуть драаґа, або драконами, якщо так зручніше. Окрім здатності змінювати форму, ми тією чи іншою мірою вміємо керувати вогнем та іншими стихіями, зцілюємо хвороби та травми, маємо розвинене внутрішнє чуття, а також гостріші зір, слух та нюх. Все це має практичне значення і послуговує меті, заради якої наші далекі Предки ризикнули своїми життями та стали першими драаґа.

Істинні пари... Якщо я правильно розумію сенс цього, то так, бувають, на жаль.
 
3. Мушу задати одразу два питання! Що це була за мета, заради якої ваші Предки змушені були ризикувати, чи вдалося її досягнути? І навздогін друге...
Що ж не так з істинними парами, аби казати про них "на жаль"?
 
Чому "на жаль"? Це довга та особиста історія, яка при цьому потребує розлогого пояснення шлюбних традицій та різниці між звичайним тимчасовим шлюбом і створенням пари на все життя.
Тому скажу коротко: відмова моєї дракониці стала для мене мало не смертельною. Вона була вправною воїтелькою і зробила все, щоб зберегти своє право літати.

Адже попри різницю в характерах та здібностях, всі драаґа - це жива зброя. Ми утримуємо розповсюдження Гиді та захищаємо людей від нападів породжених нею Тіней. Ті виходять на полювання тільки-но сідає сонце, і лише драконячий вогонь здатен їх знищити. Звичайне полум'я - лише відлякує, як і сонячне світло. Тому вдень Тіні воліють ховатися серед звичайних тіней, тим і підступні.
А Гидь... це виразка на тілі нашого світу. Або пухлина. Вона має зачатки власного розуму, певною мірою жива, і без нагляду здатна стрімко захоплювати нові території. Драконячий вогонь - єдиний надійний засіб для її стримування, але наближатися до осередків Гиді поодинці небезпечно навіть для драаґа.
 
4. Небезпеки вашого світу вражають. У мене мурашки по шкірі... Звідки ж взялась Гидь? Це наслідок чийогось вчинку, щось пролізло з інших вимірів чи, можливо, воно з'явилось від самого початку створення світу?
 
Якщо вірити легендам, колись давно Гиді не існувало. То були часи миру, добробуту та злагоди. Магія допомагала людям та робила їхнє життя легшим.

Але настав момент, коли звичні чари почали слабшати - на зміну їм винайшли потужніші... Та заразом почали помічати: місця, де часто використовувалася така магія, почали змінюватися - як і ті, хто туди потрапляв. Так з'явилися перші осередки Гиді та породжені ними Тіні. Їх намагалися знищити, але єдине, що хоч якось допомагало - це заклинання магічного вогню. Це полум'я було і залишається дуже небезпечним для звичайних людей, і чимало магів загинуло від власних же чарів.

Страшні часи підштовхнули до відчайдушного рішення, і був створений ритуал, здатний переплести сутність людини-мага з самим світом. Ті, хто зміг через це пройти, стали Предками, першими драконами. А всі, хто живе нині - їхні прямі нащадки.

5. Сміливість самопожертви ваших Предків справді заслуговує на увіковічнення. Зазвичай дракони — набагато більш... романтизована історія, однак ваша зачіпає до глибини душі. Але я мушу спитати: невже дракониця після того, як стає до шлюбу, складає крила і більше не має права здійнятися в повітря?
 
Ні, все не настільки суворо. Та й було б рідкісною дурницею таким чином втрачати майже половину боєздатних драконів.
Але певне обмеження все ж є.
Воно пов'язано з тим, що головна мета шлюбу - як тимчасового Єднання, так і пожиттєвого Злиття - це дітонародження.
Тому, від початку вагітності і до самих пологів, дракониця має утримуватися від використання магії в людській формі та за жодних обставин не набувати бойової крилатої. Перше може зашкодити ще не народженим дітям, друге - гарантовано їх вб'є.

Цю заборону мають право скасувати лише князі кланів, коли немає іншого виходу і треба підіймати в небо взагалі всіх боєздатних драконів. В літописах згадується чотири таких випадки, і кожен з них - величезна втрата для всіх драаґа.
Коли ж дракониця з гідністю проходить це випробування, то після народження дітей вона знову може стати на крило. Принаймні, до наступної вагітності - яку, якщо захоче, вона має право відтермінувати на три-п'ять років.
 
6. Ваша обрана настільки не бажала втрачати крила ні на рік, що була готова знищити вас? Пробачте, якщо питання надто болюче...
 
Болюче? О, так, шрам від майже відірваного крила досі мені нагадує про той день, але...
Гадаю, все ж варто уточнити, що так звана істинна пара у драаґа - це не про почуття, принаймні, на початку. Перш за все, це показник ідеальної тілесної сумісності, яка гарантує появу здорових та сильних нащадків. Можна сказати, ми нюхом відчуваємо правильного партнера - і цей запах є непереборно привабливим.

Тепер мені знову варто повернутися до шлюбних традицій.
Кожен дорослий драаґа віком від вісімнадцяти до сорока-сорока п'яти років має обов'язок дітонародження. І для формування пар кожні три роки проводяться Шлюбні Польоти, за результатами яких відбуваються ритуали Єднання - укладання тимчасових шлюбів.
При чому насправді більшість пар формується ще на землі, за попередньою домовленістю. Всі чудово розуміють: кожна рана, отримана драконом без вагомого приводу, ослаблює нас всіх. Тому так чи інакше зазвичай знаходяться компроміси якщо не на землі, то в небі. Адже тимчасовий шлюб не зобов'язує до життя разом, якщо досягнута головна мета.

Але також варто зазначити, що дракониця, яка категорично не бажає складати крила на час вагітності, може уникнути Єднання - якщо протягом Польоту нікого до себе не підпустить. Тоді вона вільна - протягом наступних трьох років. Шість таких Польотів поспіль дають право на остаточне звільнення від обов'язку - як визнання виключної сили, спритності та хитрості, яким місце в небі, а не на землі. Таких випадків - одиниці, але вони були.

Саме це поставила собі за мету моя дракониця, чия амбітність та бажання помститися Гиді за загиблого брата виявилися сильнішими за природний потяг до мене. І мушу визнати, що подальші дії були виправдані - сам я б не зупинився.

То був вже третій її вільний Політ поспіль, а я був єдиним, хто знову і знову летів за нею. Не думаю, що вона збиралась мене вбити, але ушкодження мало бути достатньо серйозним для того, щоб наступного разу я не мав жодних шансів її наздогнати.
 
7. Що ж, важко судити рішення цієї жінки. Гадаю, я не маю права - бо стати частиною такої спільноти само по собі випробування. Напевне, комусь новому серед вас було би страшенно складно... Та невідомо, чи взагалі можливо. Вам видніше!
 
Її рішення вважалося суперечливим, і тиск оточення напевно був однією з причин такого... відчайдушного вчинку. Як і всього того, що сталося після.
І тим... дивніше спостерігати за тією, що волею світу та стараннями мого батька опинилася в тілі моєї дракониці після її загибелі.
 
8. Тобто... Чужинка? В цьому світі? Боюсь поцікавитися, як вона вижила серед вас?
 
Так, чужинка. Їй пощастило... Або ні. Залежить від того, з якого боку поглянути.
 
9. Поглянемо з обох! Чому пощастило, чому ні?
 
З такими ранами зазвичай не виживають. І те, що мені та батьку вдалося виходити настільки переламане та зранене тіло - чимала удача. А ще їй пощастило, що Хальдегард, князь Червоних, повівся доволі стримано, коли дізнався, що в тілі його останньої дитини перебуває чужа душа. Він мав повне право її вбити.
А не пощастило... Ми для неї - чужі, і вона для нас - також. Ми не знаємо її мови, вона - нашої. Все це не надто сприяє порозумінню. До того ж, драаґа - закрита спільнота воїнів. Деякі наші звичаї та звички подекуди бентежать навіть драаґір - наших учнів, набраних серед звичайних людей, що народилися з хистом до магії.
 
10. Справді, ситуація складна. Та як ви гадаєте, чи зможе вона адаптуватися?
 
Спостерігаючи за нею, можу сказати, що вона відчайдушно намагається це зробити, попри ослаблений стан та складнощі свого походження.
Що вже казати, в наших шлюбних покоях моя сестра буває частіше за мене - навчає чужинку мови. І деякі прості фрази та вже знає, хоч і все ще недостатньо для того, щоб в повній мірі усвідомити, до якого світу потрапила і в якій спільноті опинилася.
Мені навіть трохи прикро, що неминуче настане момент, коли чужинці доведеться втратити це блаженне незнання.
 
11. Можливо, вона і хотітиме цього? Не завжди невідання - милість... Але залишимо це їй на відкуп. Вас же хочу запитати: а ви з цією жінкою змогли зблизитися? Адже іноді люди з різних світів ближчі одне до одного, аніж ті, що все життя ділили одне небо...
 
Навряд чи вона зрадіє тому, яка доля на неї очікує. Хай там що, вибір невеликий - вона або витримає це, або ні.
В будь-якому разі, я буду поряд, хоч і не таким шляхом я очікував отримати право на це. Ще й з жінкою, чия вдача є мало не повною протилежністю тій дракониці, чию прихильність я намагався здобути. Втім, якраз ця зміна - мені на користь... Хоч і відчувається все ще дивно.
 
12. Звучить обнадійливо, попри все. Тому задам вам останнє питання. Якби ви могли загадати у всесильного бога будь-що, і він виконав би ваше бажання... Що б ви попросили?
 
Немає всесильних богів. А ті, що не були всесильними, пожертвували собою і стали першими драаґа.
 
13. Ваша серйозність і реалізм заслуговують на окрему шану. Та сподіваюсь, ваше потаємне, сокровенне бажання все ж збудеться, незалежно від того, існують всесильні боги чи ні. Дякую за плідну розмову і за вашу боротьбу, Ноксе!
 
Саме воно не збудеться, його або вдасться втілити в життя, або ні.
Хай там що, дякую, і за розмову - в тому числі.
 
Нокс – суворий чоловік, що закінчує розмову на серйозній ноті, проте я вірю, що у його світу та у нього самого з чужинкою все-таки є надія на краще. Якщо ви прониклись цим персонажем так само, як і ваша покірна інтерв’юерка, то зазирайте до книги Анні Флейм «Не мої крила». Дізнайтеся все самі!

Дякую всім, хто дочитав до кінця. Бережіть себе!