Доброї ночі, мої любі читачі! ❤️ 
Іноді достатньо одного слова, щоб змусити людину відчинити двері, які вона роками тримала замкненими.

Трішки діалогу:

— Склеп, кажете... — його голос впав до хрипкого, вібруючого шепоту, від якого по моїй спині поповз крижаний холод. — Ви хочете життя, Лівіє? Хочете бачити, до чого призводять емоції, яким ви так відчайдушно поклоняєтеся?
— Артуре, пустіть!
Але він не слухав. Він вів мене туди, куди мені було суворо заборонено заходити.
У Західне крило.

Ну що, як думаєте, яку правду приховує Артур за дверима?

12-й розділ уже на сайті! Запрошую до читання «Реставрації (його) серця».
Читати «Реставрацію (його) серця» на Букнет