Як же добре знову повернутися додому!

Шерхан скучив і зустрічає мене майже цуценячим вереском, а потім голосно гавкає, розповідаючи «новини».

— Ну, годі, годі скаржитися! — заспокоюю чотирилапого друга.

— Ти розумієш, що він каже? — сміється Вікторія.

— Звісно! — цілком серйозно відповідаю їй. — Тут усе зрозуміло. Послухай…

Шерхан коротко гавкає, ніби захлинаючись від обурення.

— Ось зараз він скаржиться, що мене довго не було.

— Здається, я теж починаю розуміти собачу мову, — сміється Вікторія.

Шерхан приносить черевики Ніки, які вона вдягає, коли виходить із ним гуляти.

— А зараз розповідає про Ніку та їхні прогулянки. І скаржиться, що вони були недостатньо довгими в його розумінні!

— А на харчування не скаржиться? — цікавиться Вікторія, намагаючись зберегти серйозний вигляд.

— А ми зараз запитаємо! Тобі Ніка м’ясо давала? — суворо запитую пса, закосивши око на жінку.

Почувши знайоме слово «м’ясо», Шерхан, коротко гавкаючи, одразу ж біжить до морозильної камери, виляючи хвостом. Ідемо слідом за ним. М’яса для собаки в камері майже не залишилося. Цей ласун все у Ніки виманив! Напевно, сумував і неохоче гриз сухий корм.

— Ось бачиш, Шерхан каже, що годували його чудово! — показую на напівпорожню морозильну камеру й чесними очима дивлюся на Вікторію.

— Бачу! Ви обоє — м’ясоїди, як я бачу. І що вам приготувати на вечерю? А, Гришо? Шерхане? Мабуть, м’ясо?

ВАГІТНА СЕКРЕТАРКА ДЛЯ МАЖОРА

Оновлення щодня о 00:00!