Ну, якщо ви вже попалися на цю клікбейтну назву блогу, то запрошую вас зазирнути у мою новинку "Обираючи Тебе".

А Н О Т А Ц І Я:

НІКС

Нічний клуб був моїм світом. Танці стали справою мого життя, а легкі гроші — його сенсом. Я не замислювалася, що буде завтра. Аж поки одна новина не перекреслила все, що я вважала важливим.

Тепер я без роботи, без підтримки й із таємницею, яка змушує мене шукати допомоги в чоловіка, якому я зовсім не довіряю.

ЄГОР

Мій дім давно завмер у часі. Тут усе залишилося таким, як було до її смерті. І я не збираюся нічого змінювати.

Мені потрібна доглядальниця за будинком. Їй — робота. Здавалося б, проста угода. Та я ще не знаю, що чужа присутність здатна розбудити те, що я поховав у собі багато років тому.

А ОСЬ ВАМ І УРИВОЧОК З ПЕРШОГО РОЗДІЛУ:

— Я вагітна.

   Навіть не намагаюся приховати тремтіння у голосі, бо, здається, ще сама до кінця не усвідомила, як круто перевернувся мій світ у крихітній кабінці туалету буквально пʼять хвилин тому.

   Не так я уявляла собі цей момент, але, думаю, ми впораємося. Ми з моїм хлопцем обоє працюємо і, думаю, цього цілком вистачить на нас трьох. Думаю, я навіть зможу працювати, як і раніше, допоки живіт не стане надто помітним. А тоді ми щось вигадаємо. 

   Правда ж?

— Повтори.

   Стас, мій хлопець, а, заразом і менеджер, сидить за своїм робочим столом і, не зводячи з мене уважного погляду, старанно втискає недопалок у дно кришталевої попільнички, видихаючи останню порцію їдкого диму крізь ніздрі. 

   Коли я йшла до його кабінету довгим коридором нічного клубу, буквально за пʼять хвилин до свого виступу, навіть не уявляла, якою буде ця розмова. У мене не було жодного плану, зате було чітке розуміння — я хочу цього. Я хочу цю дитину.

   Тепер же, стоячи на порозі його кабінету, головною окрасою якого є величезний шкіряний диван і підробки картин у різьблених золотистих рамах, я, здається, починаю розуміти. 

Розмова буде напруженою.

— Я вагітна, — знову видаю правду, мимоволі опускаючи плечі. 

   Вікно за спиною чоловіка у блакитній сатиновій сорочці відчинене, і я відчуваю, як прохолодне осіннє повітря, що лине звідти, лиже шкіру моїх стегон і декольте. 

   Хочеться накинути щось на себе, і не лише через холод.

— Від тебе, — додаю навіщось, опускаючи погляд на свої руки, зчеплені у замок.

   Ну, звісно ж, від нього. Стас — мій перший і єдиний чоловік.

— Цього не може бути, — каже він, відхиляючись у старому скрипучому кріслі й повільно хитаючи головою.

   Чи варто казати, що ця відповідь — неймовірно далека від того, що я хотіла почути насправді? 

— Тоді я не знаю, як пояснити оце.

   За кілька несміливих кроків долаю відстань від дверей до краю столу й кладу перед ним тест із двома яскравими смужками, який міцно стискала у руках останні пʼять хвилин.

   Погляд Стаса, сповнений недовіри, ковзає від мого обличчя до білого з рожевим довгастого шматочку пластика, що тепер лежить на столі між нами, мов мертвий тягар. Затримується на ньому достатньо надовго, аби змусити мене нервово ковтнути липку слину, перш ніж повернутися до мого обличчя.

   Мовчанка затягується. Я знову відводжу погляд, зосереджуючись на тому, як великим нігтем правої руки колупаю кутикулу на великому пальці лівої. 

   І думаю про те, щоб не забути повернути Алексис гроші за тест.

— Ти маєш позбутися цього непорозуміння.

НУ А ВІЗУАЛ ДО ЦЬОГО РОЗДІЛУ ВИ ЗМОЖЕТЕ ЗНАЙТИ У МОЇЙ ГРУПІ В ТЕЛЕГРАМ❤️