Після ранкових справ Кай веде Адріана обідати в «Сім сходинок».

Поки Кай говорить про ярмарок і майбутній прийом, Адріан раптом перестає його слухати. Синя лінія на кухлі нагадує вазу з журавлями — а разом із нею дівчину, яку він зустрів у крамниці.

Кай помічає це майже одразу.

— Тоді чому дивишся на кухоль так, наче він щойно відкрив тобі таємницю морів?

І Адріан нарешті зізнається:

— Сьогодні вранці я побачив одну дівчину.

Звичайно, Кай не міг не посміятися з того, що замість імені Адріан встиг запропонувати їй знижку на вазу.

Але мені тут подобається інше: іноді короткої зустрічі вистачає, щоб людина ще довго залишалася в думках.

А у вас таке було? Кілька слів — а потім чомусь не можеш перестати згадувати людину?

Глава 2. «Нові обличчя»

Ілюстрація та тема — за мотивами книги «А що далі?».