«сьогодні вранці я побачив одну дівчину»
Після ранкових справ Кай веде Адріана обідати в «Сім сходинок».
Поки Кай говорить про ярмарок і майбутній прийом, Адріан раптом перестає його слухати. Синя лінія на кухлі нагадує вазу з журавлями — а разом із нею дівчину, яку він зустрів у крамниці.
Кай помічає це майже одразу.
— Тоді чому дивишся на кухоль так, наче він щойно відкрив тобі таємницю морів?
І Адріан нарешті зізнається:
— Сьогодні вранці я побачив одну дівчину.
Звичайно, Кай не міг не посміятися з того, що замість імені Адріан встиг запропонувати їй знижку на вазу.
Але мені тут подобається інше: іноді короткої зустрічі вистачає, щоб людина ще довго залишалася в думках.
А у вас таке було? Кілька слів — а потім чомусь не можеш перестати згадувати людину?
Глава 2. «Нові обличчя»
Ілюстрація та тема — за мотивами книги «А що далі?».
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТак. Дійсно так буває, постійно думаєш про те. І не завжди можуть бути приємні спогади). І постійно думаєш, а що як би?
Ashar Dren, Думаю, що саме погані емоції допомагають зрозуміти цінність хороших ;)
Вауу)) дуже гарні візуали
Вікторія Алфер, Треба буде якось спробувати, дякую за поради))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати