А я сьогодні зі знижкою до своєї зимової історії. Хто ще незнайомий з нею — запрошую! Саме час познайомитися з історією потраплянки в світ вічної зими. І разом з нею полюбити зиму.❤️

Анотація:

Я ніколи не любила зиму. Мороз, сніг в обличчя — такі розваги не для мене. А ці слизькі дороги — та щоб їм! Саме через них я ледь не втрапила під автомобіль, але замість лікарні опинилася в пеклі. Майже. Мене там ніхто не смажить на вогні, навпаки — там сніг і крига. Якимось дивом я перемістилася у світ, де панує вічна зима.

Я не люблю зиму! Поверніть мене додому!

Але… Чи зможу я повернутись і не загинути під колесами того клятого автомобіля? Ніхто не знає.
І чи дійсно я захочу повертатись? Коли він дивиться на мене своїми холодними очима, мені здається, що я готова проміняти літо на вічну зиму з ним. Зрештою, не такі вже й холодні в нього очі. І сам він, здається, не такий холодний, яким прагне здаватися.

В тексті є:

• невгамовна потраплянка, яка не тільки в новий світ потпрапила, а ще й в купу пригод постійно втрапляє
• магічний світ, де панує вічна зима — дивовижно прекрасний у своєму холоді
• чоловік з прокляттям, який поводиться холодно, але в серці його приховане справжнє тепло
• підступна богиня, яка насправді дуже самотня й ображена на весь світ
• дивовижні магічні істоти з якими взаємодіє головна героїня
• складний вибір, який доведеться зробити героїні в кінці
• і, звісно, щасливий фінал

Дивіться, яка Елліна тут красунечка!❤️ А скільки в неї пригод було — веселих і не дуже.

Я глибоко вдихнула і наказала фрео рушати. Тваринки слухняно зрушили з місця і повільно побігли вперед. В мене вийшло! Як чудово!

— Швидше, Елліно, а то ми до вечора будемо їхати.

Та яке до вечора, коли до храму їхати півгодини! Таке щось вигадав, аби тільки ляпнути щось. Але я все ж таки трохи прискорилася.

— Так краще, але можна було б ще швидше.

Ото вже любитель швидкої їзди! Ох вже ці чоловіки!

— Не хочу я швидше. Ти так і не зробив в санях ніяких пасків безпеки, щоб я знову не вилетіла в кучугуру.

— Нема мені чого робити, як ще паски якісь чіпляти, — пробурчав Ерінвальд. — Тримайся міцніше та й все. Але якщо ти так сильно хочеш, то я можу в храмі попросити мотузку і прив’яжу тебе, щоб не випала.

— Себе прив’яжи! — пробурчала я у відповідь. Знову він за свої дурні жарти!

Ерінвальд вже збирався відповісти мені черговою шпилькою, але раптом перед нами ніби нізвідки виринула величезна снігова кучугура!

— Куди ти їдеш? — закричав Ерінвальд. — Наліво повертай!

Розгубившись, я не відразу зреагувала і фрео повернули надто різко, санями ми зачепили ту кучугуру і від удару вилетіли просто в сніг. Знову. Та щоб цій зимі!

А який складний вибір їй довелося зробити — залишитись у світі, який їй не подобався, але поруч з коханим чоловіком, чи повернутись до звичного тепла. Але навіть якби вона захотіла, то не змогла б — інакше б втратила ще не народжену дочку, а Ерінвальда поглинуло прокляття.

— Елліно, — Ліаріель звернулася до мене, — ти готова пожертвувати заради Ерінвальда життям зі своєю сім’єю і відмовитись назавжди від свого світу і можливості зустрітись з батьками і сестрою?

— Так, — ні секунди не вагаючись, відповіла я.

Ліаріель зазирнула мені в очі. Здавалося, що вона дивиться вглиб моєї душі, бачить всі мої потаємні думки і сподівання. Звісно, я не полишала надії колись побачити своїх рідних, але я готова була прожити все життя без них. Моя донечка стане моєю втіхою.

— Я бачу, щоо бажання твоє щире, Елліно. І хоч ти не втрачаєш надії, але ти вже змирилася з тим, що ніколи їх не побачиш. Що ж… Я приймаю твою жертву, — Ліаріель перевела погляд на Ерінвальда. — Ерінвальде, ти і весь твій рід тепер вільні від прокляття.

Але Елліна не була б собою, якби не переграла богиню в наступних книгах.❤️ Цікаво? Книга вже чекає на вас!❄️

Читати: "Я (не) люблю зиму" 

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨Інстаграм

✨Фейсбук

✨ТікТок