Вони нарешті навчилися знову невимушено спілкуватися. Жодного напруження, жодних незручних пауз. Лише робота, звичні розмови й жарти…

Але все змінилося в одну мить.

Один випадковий вечір. Один чоловік із минулого. Щира усмішка Мішель, теплі спогади й дружні обійми біля її будинку.

І Лев, який раптом зрозумів, що йому зовсім не подобається те, що він бачить.

Він їй хто, цей Станіслав? Старий друг? Чи хтось, хто може претендувати на її увагу?

— Знову намічається побачення, — холодно зауважив Лев.

— Це ви вже дуже голосно назвали побаченням. Він просто дуже старий друг.

— Зрозуміло.

Одне слово. Спокійний голос. Міцно стиснуте кермо.

І безсонна ніч, після якої навіть звичайна ранкова поїздка перетворюється на справжнє випробування.

От тільки Леве Вадимовичу, якщо це не ревнощі, то що ж тоді з вами відбувається? 

❤️ Коли почуття вже неможливо ігнорувати, навіть найкращий службовий етикет не врятує.