ЗАВТРА ЕПІЛОГ

На останніх словах його погляд знову автоматично опустився до мого живота.

Ну все.

Завис….Знову. Я навіть усміхнулася.

— Ти зараз узагалі почув усе, що я сказала?

— Почув.

— І?

— Ми зробили дитину.

— Господи... Тимуре, ти керував величезною корпорацією. Невже ця інформація настільки складна для твого мозку?

Він підняв на мене очі.

— Корпорацію я планував. Це — ні.

— Я теж не планувала.

ПОДАРУНОК в кінці розділу))

Безхатько у моєму ліжку