Коли давні боги прокидаються, а легенди стають реальністю… 

У рамках марафону Елани Чунту «Прочитай мене 3» ознайомилася з книгою «Прокляття Марени».

 Книга: https://booknet.ua/book/proklyattya-mareni-b456588

Ця історія захоплює своєю загадковою атмосферою, українським фольклором і таємницями, які ховаються за звичайними, на перший погляд, подіями. Міра вирушає автобусом до села, де на неї чекають зустріч із Аресом і поховання бабусі Ради. Але хто б міг подумати, що за цими подіями ховається стільки містики? Курганний обряд, іній у хаті, дивні знаки, білі постаті в лісі...А ще Треба, яку потрібно принести, аби душа спокійно пішла до Наві. Усе це створює особливу атмосферу, від якої пробігають мурашки по шкірі. Особливо зацікавив момент, коли Міра заходить до будинку бабусі й знаходить дивний геометричний знак. Варто їй лише провести по ньому рукою — і в її свідомість уривається щось невідоме. Що це було? Чиясь пам'ять, давнє прокляття чи щось набагато небезпечніше?

Марена, Лада, Леля, Права, Жива та Ярило — давні боги, чиї імена додають історії особливої глибини. Тут фольклор не просто для декорації, а стає частиною сюжету й долі героїв. А історія про зраду Ярила, після якої Марена перетворилася на крижану потвору, змушує замислитися. Адже бабусю Раду теж знайшли замерзлою посеред літа! Чи пов'язані ці події? Чи справді за сільськими плітками ховається страшна правда? А між містичними загадками є ще ревнощі сестри Лесі, конфлікти, бійка Кирила й Ареса, прогулянки лісом, і сімейні негаразди.

Мені подобається, коли автор не просто розповідає історію, а поступово відкриває цілий світ зі своїми правилами, віруваннями й таємницями. Тут хочеться не лише дізнатися, що станеться далі, а й самій скласти всі пазли докупи.

«Прокляття Марени» — історія для тих, хто любить українську міфологію, давніх богів, містичні загадки й атмосферу, у якій за кожною легендою може ховатися страшна правда.

І тепер найбільше хочеться дізнатися: що насправді сталося з бабусею Радою і яку таємницю приховує знак, знайдений Мірою? Адже здається, що найстрашніше ще попереду…