- Як це сталося? - вимогливо запитав Ауран, і в його голосі виразно пробивалися важкі нотки роздратування. - Хто це зробив із тобою? Хто тебе покалічив? Назви мені ім'я.

   Евелін була настільки вражена цим запитанням і такою раптовою, абсолютно невластивою йому турботою, що на мить просто заніміла. А потім усередині спалахнула хвиля обурення. Вона з силою вирвала свою руку з його пальців, відступаючи на крок назад.

 - А яке тобі взагалі до цього діло? - тихо але дуже різко запитала Евелін, дивлячись йому прямо в очі. - Чого ти раптом вирішив цим зацікавитися?

   Вона склала руки на грудях і гірко посміхнулася.

 - Ти ж сам заборонив усім студентам в академії зі мною спілкуватися, - продовжувала дівчина і її голос ледь помітно тремтів від образи. - Ти сам позбавив мене єдиних друзів і просто мовчки заохочував усі знущання з боку інших. Ти дав їм усім зрозуміти, що зі мною можна робити все що завгодно. Тож яка тобі тепер різниця? Тобі варто радіти, що вони обпекли мені тільки руки, а не обличчя.

Перша книга тут: