Вітаю, любі букнетівці!❤️

Оновлення від Оксани та Максима уже у ваших книжечках:

—Доброго ранку? — запитує.

А я чомусь веду плечима.

—Доброго ранку, — відказую майже пошепки. Перед нею не просто соромно — я готова хоч крізь землю провалитися...

Вона змовницьки підморгує мені й киває, запрошуючи йти за собою. Здогадуюся, що їй потрібно, тож просто підводжуся й іду слідом.Але Христина веде мене у двір, до басейну. Біля виходу з будинку бере два теплі пледи, один із яких простягає мені, й ми виходимо в прохолодний, ще темний осінній ранок.

Легкий вітерець миттю нагадує про все, що сталося від початку вчорашнього дня й аж до його фіналу. Кульмінаційного фіналу, я б сказала.

Та я приречено сідаю на край її лежака. Христина вмощується трохи позаду. І ми дивимося на залишки свята...

— Андрій казав, що в Олі прекрасна родина, — починає вона. — І знаєте, я цьому вірю.

Мої щоки вмить заливає фарба. Добре, що темно й вона цього не бачить.

За кілька секунд Христина продовжує:

— Сподіваюся, ви їх не сварили?

Навіть не хочу повертати голову, щоб ненароком не помітити сарказму, який тепер, здається, чутиму на кожному кроці. Мовчу… Бо й сама не знаю, що сказати.

— Вони ще діти. Якщо хтось і винен у тому, що сталося, то це я. Я зустріла їх біля більярдної й покликала за собою, щоб дати вам час на розмову... Маня мені сказала, що ви там із Максом.

Господи… Вони ще й підслуховували. А потім іще й устигли влаштувати все це. І все за якихось пів години. Метелики мої…

— Він хороший чоловік. Надійний. А дітям потрібен батько. Бо самій вам важко. Разом завжди легше. Придивіться до нього. Бо він кохає вас.

— Ви не знаєте всього, — намагаюся заперечити.

— Мені достатньо тих поглядів, які я бачила.

Вона знову кладе руку мені на плече й ледь стискає його по-материнськи. А потім раптом вигукує:

— О, Максе! І ти тут.

Я різко повертаю голову.

Макс стоїть на порозі, засунувши руки в кишені, й дивиться на нас. ...

Розділ тут❤️

"ВЕСІЛЛЯ В МІЛЬЯРДЕРА"

Обіймаю кожного і кожну! 

Мирного неба, мої любі!❤️