Наступного дня я не в настрої. Майже ні з ким не розмовляю і постійно у думках. Згадую усі роки свого шлюбу і намагаюсь суб'єктивно глянути зі сторони. Я була закохана і зачарована Юрою, і не помічала очевидних речей. Після того, як він вчора мене вдарив, в мене наче відкрились очі. Не такий він вже хороший хлопець, як я вважала. 

- Що з тобою сьогодні? - стурбовано запитує Лариса за обідом.

Ми сидимо за столиком лише удвох, тому вирішую поділитись з нею своїми проблемами.

- Вчора Юра дізнався про умову Артура, - шепочу, нахилившись до неї, щоб випадково хтось сторонній не почув.

- І як відреагував? - піднімає брови подруга.

- Як завжди, звинуватив у всьому мене, - знизую плечима. - А потім я отримала від нього ляпас.

- Він тебе вдарив? - підвищує голос, а я на неї шикаю. Хилиться ближче до мене. - От падлюка. Яке він має право? Ти ж через нього погодилась на умову. Не думала, що він настільки нікчемний. 

- Я теж, - зітхаю ображено.

- І ти йому пробачиш?

- Не знаю. Він навіть не вибачився. Просто втік і не ночував вдома.

- Я б на твоєму місці змінила замки і не пускала його більше у квартиру. Нехай сам розбирається зі своїми боргами. 

- Я так різко не можу, - зітхаю, почуваюсь зараз безпорадною. - Але знаю точно, що це був переломний момент і далі вже не буде як раніше. 

- Марі, мені тебе шкода, - емоційно промовляє подруга. - Юра псує тобі життя. Звичайно, я не можу вказувати, тобі вирішувати, але далі може бути лише гірше. Не можна йому прощати все. 

- Знаю, - киваю і опускаю погляд в пусту тарілку. Навіть не розумію, як в мене помістився обід, апетиту взагалі не було. - Ми з Артуром на вихідні їдемо у столицю зустрічатись з покупцями, - згадую, сама не знаю для чого

- Та невже? Цікаво, - Лариса загадково посміхається. - Ви проведете у двох багато часу. Надіюсь він нарешті візьметься за тебе.

- Ларо, як тобі не соромно таке говорити? - ніяковію і оглядаюсь навколо, надіюсь її ніхто не чув. Відчуваю, як щоки палають вогнем. - Мені здається, він передумав зі мною зв'язуватись.

- Тобі здається, - самовпевнено хмикає подруга.

Нехай буде так. Що б я не говорила, її не переконаєш. Вона продовжує вважати, що Артур краща для мене кандидатура, ніж Юра. На рахунок Юри, як чоловіка, я тепер теж сумніваюсь.

https://booknet.ua/reader/bud-moyu-mar-b418989?c=4520928&p=1