Вітаю, друзі!

Фінальний розділ уже на сайті! 

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

– Ти взагалі збираєшся запам’ятовувати власних учнів? – реготнув Асмодей.

– А нащо? – відкинувши ковдру, хмикнула Рідлі. – Через кілька занять я їх більше не побачу.

Демон пирхнув:

– Емпатії тобі ще вчитись і вчитись.

– Ну…– вона обійняла його зі спини, поцілувавши у плече. – Добре, що в мене є персональний вчитель.

– Займаєшся у позаурочний час?

– Вважатимемо це факультативом, – криво всміхнулась вона, чуттєво цілуючи його в шию.

Джим всміхався, розглядаючи крамнички і маленькі заклади по периметру. Як шкода, що він не був тут за життя, хотілось все спробувати, щось придбати, відчути як тут почувалися живі. Та навіть зараз, атмосфера цього комплексу викликала якесь тепло на душі.

Белі спинилась, озирнувшись на Джима. Вона всміхалась так, неначе знала якийсь секрет, поки невідомий детективу. Він примружився на неї, а тоді підняв очі на вивіску і заклякнув. Маленький затишний ресторанчик “У Габбі” змусив детектива, захопливо видихнути. Очі зблиснули, а усмішка так і просилась на вуста.

– Це…

– Місце, збудоване Вівікою. Тут вона зібрала спогади про всіх дорогих їй людей.

Джим знервовано ковтнув.

– Ходімо, – всміхнулась Белі, тягнучи його всередину.

– Сьогодні відкриття, – сповістила Белі. – Тож, людей тут чимало, – вона подалась вперед, понизивши голос. – І знайомих теж.

Джим зустрів погляд коханої, вона знову всміхнулась, киваючи вправо.

Незмінна четвірка сиділа за своїм столиком сміючись і жартуючи. Усміхнені, живі, сповнені сил і щирої любові. Джим всміхався, спостерігаючи за ними, міркував скільки всього випало на долю кожного з них, та тепер вони нарешті тут. Разом і щасливі.

– Я пишаюсь тобою, Вів, – шепнув він.

Він не зводив очей із друзів, що реготали, про щось весело говорячи. Есті чмокнула Томмі у щоку, Тайлер міцно обіймав Вівіку, притулившись щокою до її скроні, а вона мліла у його обіймах. 

– Не уявляєш, як я радий їх бачити…такими. Це все, чого я хотів для них.

 

– Я знаю, – всміхнулась Белі.

– Кохаю тебе, – заплющив очі він, притулившись чолом до її.

– І я тебе кохаю. Ходімо, нам вже час.

– Твоя правда, – взявши її за руку, мовив Джим, а тоді наостанок озирнувся, всміхаючись друзям. – Будьте щасливі. 

– Будь і ти, – всміхнулась Белі.

– З тобою? – всміхнувся він, відвівши пасмо її волосся вбік. –  Інакше і не вийде.

Завтра опублікую епілог і у блозі розкажу детальніше про книгу, дочекайтесь)

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️