Я застигла, прокручуючи в голові почуте.

«Імператорська Академія… Ізольований острів, повна автономія, адепти захищені законом…»

А головне, де мій благовірний могильник шукатиме свою законну дружину, покірну магиню Життя?

Він перериє всі аптеки й оранжереї, точно виверне навиворіт знахарські гільдії та квіткові крамниці, винюхуючи кожен зелений паросток! Він шукатиме мене серед ромашок, городини та зілля від радикуліту!

Йому в житті, навіть у найстрашнішому маренні, не спаде на думку, що я можу сховатися в самісінькому серці культу Смерті. Це було настільки дико, нахабно й самогубно, що просто не могло не спрацювати.

Я підморгнула щуці, яка тим часом зігнала мага-недоучку зі стільця й тепер люто клацала зубами біля його чобіт, допила чай і підхопила вірного міміка за ручку:

— Ходімо, мій зубастий друже. Здається, настав час Корі Мортіс здобувати вищу освіту.

Особистий кошмар ректора, або А кому зараз легко?

А всі цікавинки, спойлери та візуал шукайте в моїй телеграм-групі