Мене звати Мелені Матхвен, і я українська письменниця.

Наразі багато думок щодо моїх творів.

Застій.

Коротко і зрозуміло.

Я писала про це в попередніх блогах, але зараз хочу поговорити з Вами відверто.

Чесно дратують люди, які пишуть, бо в них є дисципліна. Дратують люди, які говорять: "Треба мати дисципліну, а натхення його не існує!"

Уявіть, людина, яка пише завдяки натхненню: це - Я!

Натхнення для мене означає мистецтво відчувати, торкатися історій. Можливо, комусь не сподобається моя твори. І байдуже!

Я хочу Вам сказати, мої любі: Не слухайте тих, хто суперечить Вашим діям!

А може Вам легше пишеться, коли є натхнення, а не тоді, коли інші ставлять таймер? Я пробувала, вистачило не надовго. Наче наді мною стоять позаду, і такі: Пиши, пиши!

А я - НІ!

Я люблю думати про персонажів. З ними літати, і бачити їхні світи.

Я не пишу ідеально.

Я пишу з помилками.

Усе приходить з досвідом. З практикою над письмом.

Як же хочеться почати писати, і сказати: Невже я змогла!? Це я написала!?

І щиро радіти, що ще одне дитятко з'явилося на світ, і його почули!

Не бійтеся почати - ось такий мій висновок!

Не бійтеся помилятися!

Не бійтеся дякувати! І не шкодуйте подяки!

Адже Ви пишете, і даруєте світ читачам, які Вас слухають та читають!

Дякую, любі!

Мирної ночі!

А Ви як?