— Я хочу розірвати цей зв’язок. Зі світом богів, із усім, що пов’язує мене з ним. Я більше не хочу бути частиною ваших ігор. Не хочу пам’ятати ні його, ні іншого. Не хочу, щоб минуле й надалі вирішувало за мене.

Мокош довго мовчала.

— Ти справді віриш, що забуття звільнить тебе?

— Принаймні я зможу почати спочатку.

— Почати спочатку, — повторила богиня. — Люди так часто прагнуть нового життя, забуваючи, що не все можна залишити позаду.

Я подивилася на Смородину. Темна вода повільно текла поміж берегами, ховаючи під своєю поверхнею те, чого ніхто не мав більше побачити.

— Я готова, — прошепотіла я.

— Тоді йди. Але пам’ятай: забуття не завжди означає кінець. Іноді це лише довга дорога до того, від чого ти намагалася втекти.

А що, якби ціною свободи стала пам’ять про тих, кого ти колись кохала?

? «Наречена Велеса» — історія, у якій навіть забуття не гарантує втечі від долі.

Читати на Booknet: https://booknet.ua/book/narechena-velesa-b459788