Уявіть, що магія може врятувати близьку людину. Плата — один ваш спогад. Ви погоджуєтеся, а потім дізнаєтеся, який саме: остання розмова, у якій ви почули від неї «люблю».

Людина залишиться поруч. А ви вже не пам’ятатимете цих слів.

Саме довкола таких виборів побудований мій цикл темного фентезі «Ті, кого пам’ятає Тиша», який починається з «Хронік забутого імені».

Його героїня, учениця мага Лада, живе у світі, де спогади мають ціну. Тут диво може допомогти одній людині й залишити порожнечу в житті іншої. А добрі наміри часом стають найпереконливішим виправданням для страшних рішень.

Мені хотілося розповісти історію про те, що відбувається з людьми після таких рішень. Як дивитися в очі тому, кого врятував надто дорогою ціною? Чи можна знову зблизитися з людиною, якщо спільне минуле залишилося лише в її пам’яті? І чи маєш ти право відмовитися від нового подвигу, коли всі вже звикли називати тебе рятівницею?

Попри темну атмосферу, у цих книгах є тепло. Незручні розмови, вперті наставниці, жарти невчасно й маленькі турботи, які не зникають навіть перед великою небезпекою. Адже після зустрічі з незбагненним усе одно доводиться сушити черевики.

У другій книзі, «Дім ненароджених днів», Лада зустрінеться зі спогадами про життя, яких ще не було. Десь серед них може знайтися майбутнє, про яке вона навіть не наважувалася мріяти. Та побачити щасливий дім — ще не означає знати, як до нього дістатися.

Якщо вам близькі історії про небезпечну магію, складні стосунки й перемоги, після яких доводиться вчитися жити далі, запрошую почати з «Хронік забутого імені». Наступними дверима стане «Дім ненароджених днів». А попереду — третя книга циклу.

І хочу запитати вас: який спогад ви не віддали б за жодне диво?