Вітаю, шановні читачі!

Продовжуємо публікацію розділів нового циклу — «VI. ВІДРОДЖЕННЯ ТА ОСТАННІ ВИТЯЗІ ЄДНОСТІ».

Сьогодні перед нами відкривається одна з найскладніших, найпохмуріших та водночас найповчальніших сторінок давньоруської доби.

? ПОРТРЕТ № 37: ОЛЕГ СВЯТОСЛАВИЧ (ГОРИСЛАВИЧ) (бл. 1053 — 1115) (Князь Тмутороканський і Чернігівський, «антигерой» і символ міжусобиць)

Онук Ярослава Мудрого, який опинився поза законом і втратив право на батьківську спадщину, пив гіркий «полин вигнання» у далекій Тмуторокані. Прагнучи повернути свій Чернігів за будь-яку ціну, він наважився на фатальний крок — першим серед князів відчинив ворота половецьким ордам, привівши їх на рідну землю.

Недаремно співець давнини Боян охрестив його Гориславичем — бо славу свою він замісив на людському горі. Його запекле протистояння з Володимиром Мономахом визначило долю цілої епохи та закарбувалося в пам'яті віків як суворе застереження проти розбрату.

? Читайте новий портрет, поетичну присвяту «Горе-слава» та розгорнутий історико-мистецький паспорт за посиланням: [Гориславич]

Діліться своїми думками в коментарях: як ви сприймаєте постать Олега — як трагічного князя-вигнанця, що боровся за свою отчину, чи як фатального руйнівника єдності? Залишайтеся на зв'язку! ?⚔️

Долучитися до читання книги можна за посиланням: [Стіна Пам’яті. Русь-УкраЇна. Історичні Портрети. Том №1]