— Доброго ранку, Сіту, — тихо промовила я, сідаючи на матрац і спираючись спиною на холодну технічну панель. — А капітан?

— Капітан Рейн перебуває на палубі трюму. Наразі тривають приймання деревини та заправлення технічних резервуарів водою. На борту присутні двоє місцевих робітників. Режим тиші залишається чинним.

— Зрозуміла. Дякую, Сіту.

Я підсунула до себе пластиковий контейнер, який зібрала Аманда.

Усередині акуратними рядами лежали поживні брикети, щільні вакуумні упаковки зі збалансованим раціоном, медичний ін’єктор і чотири прозорі капсули з густою бурштиновою рідиною. На самому дні лежав запасний комунікатор.

Узявши ін’єктор, я вставила в приймальне гніздо одну з капсул. Прилад тихо пискнув, зчитуючи маркер.

— Ви проводите процедуру введення вітамінної суміші? — поцікавилася Сіту.

— Так, — я приклала сопло до стегна й натиснула кнопку. Шкіру обпекло легким уколом, а за кілька секунд по венах розлилося приємне, трохи поколююче тепло. — Це медикаменти Аманди. Щоб повернути організм до норми.

— Підтверджую безпечність складу, — відгукнувся ШІ. — У капсулі мінерально-вітамінний комплекс і м’який адаптоген. Рекомендовано прийняти харчову норму протягом п’ятнадцяти хвилин.

Читати далі: Другий шанс. Чуже тіло