Привіт мої натхненники❤️ Новий розділ роману "Опікун мого серця" вже на сайті. Щиро запрошую вас до прочитання:

— Ви дуже вчасно підняли цю тему, Олександре Борисовичу, — каже Ян. Його баритон розрізає гул залу. — Плітки не мають під собою жодного ґрунту. Я взяв опіку над Оксаною, бо дав слово Анатолію. І я його дотримав. Дівчина виросла, здобула освіту і більше не потребує мого щоденного нагляду.

     Я перестаю дихати. Що він робить? Ян переводить свій темний, безжальний погляд прямо на мене. Він дивиться на мене впритул, і я бачу на дні його зіниць ту саму руйнівну силу, яку бачила вранці в кімнаті. Це покарання. Він відвертається від мене назад до натовпу і підвищує голос ще на пів тону. 

— Тому я офіційно заявляю: моя юридична місія завершується. Оксана Петренко відтепер абсолютно вільна. Її серце, як і її активи, відкриті для пропозицій. Ми офіційно починаємо пошук гідної партії. Тож якщо у ваших родинах є неодружені, амбітні молоді люди з бездоганною репутацією — я готовий розглянути їхні кандидатури особисто.