До крамниці неквапливо зашкутильгав сенешаль Езра Колдвелл. Старий зупинився біля господаря, і без зайвих церемоній підібрав зі столу злощасну каблучку.

— Майстерна робота, — констатував Колдвелл, крутячи коштовність перед очима. — Петлю родового плетива послаблено витяжкою кореня пухирника, а сам магічний замок банально перекушено спеціальними лещатами з драконячого сплаву. Грубо, нахабно, але надзвичайно дієво.

— Це не я! — ще дужче затремтів лихвар.

— Езро, не біси мене, — крізь зуби процідив Адріан, стискаючи кулаки так, що хруснули суглоби. — Скажи ще, що ти захоплений її винахідливістю!

— Я лишень констатую факти, ваша світлосте, — незворушно відгукнувся сенешаль. — Дівчинка кмітлива. І це не привід знищувати міську нерухомість.

Колдвелл повернувся до лихваря, який старанно вдавав частину стіни:

— Забирайся геть, поки мілорд не вирішив пустити тебе на експерименти.

Торгаша не треба було вмовляти двічі — він кулею вилетів надвір, кинувши власну крамницю напризволяще.

— Трясця! — Адріан із розмаху вгатив кулаком у прилавок.— Вона зняла родовий перстень! Сенешалю, ти хоч розумієш, що це означає?! Маяка більше немає!

— Розумію, ваша світлосте, — проскрипів Езра, анітрохи не злякавшись спалаху господаря. — Зв'язок по каблучці розірвано.

— І ми стоїмо тут, як пара дурнів, поки моя люба дружина накивала п'ятами казна-куди! — Адріан рвучко вирвав у старого перстень, затиснувши золото в кулаці. — Мене колотить від цього клятого незавершеного ритуалу, голова розколюється, а я навіть не знаю, кого взагалі шукаю! У мерців — бабця-велетень з лютнею! У цього боягуза — жебрачка, яка ламає кістки! Вона що, міняє подобу кожні три версти?!

Особистий кошмар ректора, або А кому зараз легко?

А всі цікавинки, спойлери та візуал шукайте в моїй телеграм-групі