Не усе завжди має закінчуватися погано

Вітаю, пані. Вітаю, панове! 

Коли я минулого разу казав, що Хуртовина завершена, я дещо від вас приховав. Хто читав, можливо, засмутився через кінець, який був у цієї трилогії. Втім, я вважаю, що Хуртовина має повне право на позитивний фінал. Тому я додав ще один розділ і тепер вже точно завершив цю книгу (навіть статус змінив на "завершено"). Тож ті, хто засмутився, не засмучуйтесь)

 

Хуртовина: Частина Третя

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Кіт Анатолій
12.10.2026, 10:39:59

Вітаю з позитивним фіналом, пане Лис. (つ⁠ˆ⁠Д⁠ˆ⁠)⁠つ⁠。⁠☆

Марк Лис
12.10.2026, 10:47:34

Кіт Анатолій, Дякую, пане Кіт!)

Цікаве рішення) Вітаю вас✨

Марк Лис
12.10.2026, 10:06:30

Василенко Сергій, Дякую❤️

avatar
Ілларія Вейлар
12.10.2026, 09:51:56

✨✨✨

Марк Лис
12.10.2026, 10:06:26

Ілларія Вейлар, ❤️❤️❤️

avatar
Дана Новак
12.10.2026, 08:47:09

✨❤️✨

Марк Лис
12.10.2026, 10:06:23

Дана Новак, ❤️❤️❤️

✨✨✨

Марк Лис
12.10.2026, 08:45:49

Аліна Чуйко (Hunter), ✨✨✨

avatar
Анастасія Газе
12.10.2026, 08:11:13

Вітаю з завершенням і тяжкими рішеннями)))

Марк Лис
12.10.2026, 08:44:22

Анастасія Газе, Дякую)
Та не такими вже й тяжкими вони були)

Інші блоги
Пишеш книгу — переживаєш усе✨️
Мені здається, автори переживають не менш сильні емоційні гойдалки під час написання книг, ніж їхні власні персонажі. Спочатку співчуваєш героям. Потім натхненно влаштовуєш їм пригоди. А тоді дивишся на написане
Біль навпіл. Знаю це. Відчуваю це.
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ: “Не такий ти й святий” 18+ Знаю, що її серце розривається на шматки, як і моє. Ми одне ціле. Біль навпіл. Знаю це. Відчуваю це. Я винен, що тобі болить. Пробач,
красиві цифри
До книги Щоденник служниці Дякую за підтримку, яка мене надихає! І наприкінці робочого тижня - невеликий мем з Ярославом, який втомився від бюрократії:
Як народжуються мої вірші…
Між сиренами і тишею Анотація до книги "Між сиренами і тишею" Ця збірка — про життя, яке триває між повітряними тривогами й рідкісними хвилинами спокою. Про любов, що вчиться долати відстані. Про тих, кого чекають,
20 розділ. Нове обличчя — старі привиди
Привіт всім читачам Забороненого Кадру!❤️ Іноді, щоб вижити, доводиться залишити позаду не лише минуле, а й частину себе. Після страшної втрати Настя опиняється сам на сам із чужою країною, небезпекою та необхідністю
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше