— Любо, до вас можна? — цікавлюся я, перед тим, як зайти в кімнату хатньої робітниці.

— Звісно. — Вона завʼязує хустку й уважно ховає кожну прядку волосся під тканину. — Хочу сьогодні приготувати булочки з вишнею. Гаврило їх дуже любить.

— А навчите мене? — Ось і шанс зробити Котику приємне. Не лише ж у ліжку показувати йому свою любов.

— Я з задоволенням. Тільки це довгий процес. Треба зробити опару, замісити тісто, підготувати начинку… — Мені стає лячно від такої кількості процесів, але ж хіба я слабачка? Максима покинути перед самим весіллям змогла, а тут якісь пиріжки мені не під силу?! Ще побачимо.

— Впевнена, що під вашим наглядом я впораюся. Тільки Гаврилові нічого не кажіть. Це сюрприз. — Не впевнена, що буде вдалий, але спробувати варто, бо так я ніколи не навчуся готувати.

— Цього разу я обіцяю мовчати.

Юстина вчитиметься готувати заради Гаврила. Побачимо, що з цього вийде...

Це продовження книги "Кохання в овертаймі". Якщо зацікавив уривок, то запрошую до прочитання роману за посиланням.