Амелія дістала телефон і почала шукати інформацію про аварію.

Серед результатів пошуку вона натрапила на мікроблог Стеффі — дівчини, яку знала ще з дитячого будинку. Колись та приходила туди волонтеркою, і Амелія добре її пам’ятала.

У блозі було багато дописів про Лілі. Спогади, старі фотографії, слова, адресовані тій, яка вже ніколи не могла їх прочитати.

Амелія відкрила один із дописів, присвячених аварії.

Прочитала перший рядок. Потім другий.

І завмерла.

Дата аварії: десять років тому.

Вона насупилася й оновила сторінку. Можливо, помилка. Неправильно завантажилася дата. Щось переплуталося.

Але цифри залишилися незмінними.

Амелія відкрила іншу публікацію. Потім ще одну. Новинну статтю про ДТП. Архівний матеріал місцевого видання.

Усюди була та сама дата.

Десять років.

Телефон раптом здався їй надто важким у руці.

— Ні… — прошепотіла вона.

?️ Коли час перестає мати значення…

Амелія шукала відповіді й навіть не підозрювала, що знайдене змусить її засумніватися в тому, що вона знає про світ.

Для Лілі минув лише рік.

Але цифри на екрані телефона говорили зовсім інше…

А якби ви раптом дізналися, що людина, з якою щойно розмовляли, живе в зовсім іншому часі?

Іноді найстрашніші таємниці ховаються не в темряві, а серед звичайних дат і старих спогадів. ?