Як я наважилася написати свою першу книгу.

Усе почалося влітку 2025 року. Після операції, яку мені зробили я відлежувалася вдома. У TikTok мені постійно траплялися уривки з одного турецького серіалу (до того моменту я їх не дивилася, але цього разу вирішила спробувати).

Перший сезон мені дуже сподобався. І я лежала та думала: «Тільки б сценаристи не зіпсували другий сезон. Бо ж уміють!»

А потім сказала собі: «Якщо ти така розумна й знаєш, як краще, то спочатку напиши щось своє. А вже потім критикуй людей, які навчалися цього й заробляють на цьому гроші».

Так я й почала писати «Чужу землю».

Чи була це вдала ідея? Не знаю. Але для мене ця книга — щось особливе. Вона з'явилася випадково, у звичайний літній день, коли я просто шукала, чим себе зайняти.

Я не знаю, як складеться мій письменницький шлях. Проте я рада, що тоді наважилася спробувати. (Хоча в дитинстві я вже робила спробу писати, але то інша історія).

Іноді достатньо однієї думки, щоб почати щось нове. А згодом це нове стає частинкою тебе. ❤

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Яна Джонс
11.10.2026, 21:53:57

Оо. У мене була схожа ситуація. Але в 2017. Прочитала повно всього, глянула фільмів. І вирішила, що пора писати своє. Щоправда майже 10 років у ствл писала(( але в 2026 взялася серйозно за цю справу)

Показати 2 відповіді
Яна Джонс
11.10.2026, 22:00:52

YASNORADA, Навзаєм!)

Інші блоги
Історія про квіточку (оновлення Порталу)
В «Порталі у Гріх» наша читачка ненадовго перетвориться на садівницю. Дбайливу, турботливу і вмілу. Бо наша дівчинка знайшла собі квіточку посеред великого поля інших квітів. Таку ніжну, невинну, гарну, що зовсім
Як народжуються мої вірші…
Між сиренами і тишею Анотація до книги "Між сиренами і тишею" Ця збірка — про життя, яке триває між повітряними тривогами й рідкісними хвилинами спокою. Про любов, що вчиться долати відстані. Про тих, кого чекають,
Пишеш книгу — переживаєш усе✨️
Мені здається, автори переживають не менш сильні емоційні гойдалки під час написання книг, ніж їхні власні персонажі. Спочатку співчуваєш героям. Потім натхненно влаштовуєш їм пригоди. А тоді дивишся на написане
Біль навпіл. Знаю це. Відчуваю це.
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ: “Не такий ти й святий” 18+ Знаю, що її серце розривається на шматки, як і моє. Ми одне ціле. Біль навпіл. Знаю це. Відчуваю це. Я винен, що тобі болить. Пробач,
красиві цифри
До книги Щоденник служниці Дякую за підтримку, яка мене надихає! І наприкінці робочого тижня - невеликий мем з Ярославом, який втомився від бюрократії:
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше