Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті! 

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

– Гаразд…– зітхнула Беліал, відводячи погляд. – Тільки врахуй, що я взагалі нічого не вмію.

– Ну, на те тут і я, – знизав плечима він.

– Дерев’яною лопаткою, чур не бити.

– Я й не збирався, але радий, що ми це на старті обговорили.

Беліал пирхнула, повертаючись. Джим простягнув їй фартух.

– А це для чого?

– Щоб не вимастити твою гарненьку сукенку.

– Гарненьку? Тобі ж не подобається мій стиль “Мортіші Аддамс”?

– Я цього не казав. До того ж: ти сама зазначила, що не лише вона вдягалась так. Та й думаю тебе у цьому ніхто б не перевершив.

Він розвернувся, беручи дощечку. Белі певний час стояла на місці, тримаючи фартух і міркувала про почуте.

Тренування скінчилось раніше, ніж Асмодей встиг напружитись. Вочевидь, Рідлі і сама шукала привід для розмови. Певно за ніч вона зібрала цілий список запитань, демона це непокоїло. Він геть не хотів знову розбурхувати рану, що тільки-но затягнулась.
– Ти…відправив до неї Томаса, бо…кохав?
– Ми довго про це говоритимемо? – потер очі Асмодей.
– Доки я не зрозумію.
– Що ж цікаво, бо я про тебе не допитуюсь, – підняв погляд він. – Хоч теж ні чорта не розумію. Якось не чесно, як гадаєш?
Вона криво всміхнулась.
– Ти хочеш знати мою історію?
– Вона ще й питає…– всміхнувся він. – Та я з цікавості вмираю вже кілька місяців, ти достобіса загадкова, це вбиває мене.
Рідлі підняла на очі, погляд затримався на обличчі демона. Це прозвучало як жарт, та той незручний факт, що це було щирою правдою, не дозволяв Асмодею витримати зоровий контакт. Тож, він несвідомо здригнувся і відвернув голову. Чорти б її побрали, якого дідька вона взагалі впливає на його стан?
– Зробімо так, – видихнула Рідліель, добираючи слова. – Дай відповіді на кілька моїх запитань і я…розповім тобі, що сталось зі мною.

Джим наблизився знову, змусивши Беліал поглянути на нього. Ще певну мить він вдивлявся у її очі, погляд ковзнув до губ і швидко здійнявся назад. Белі затамувала подих, а тоді, Торнтон торкнувся її щоки і поцілував у губи.
Поцілунок був теплим, солодким, у ньому кортіло розчинитися. Та Беліал хутко опанувала себе, легенько відштовхнувши Джима:
– Що ти робиш?
– Ти…щось відчула?
– Звісно, проте…
Джим подався вперед:
– Я теж.
Вона здивовано звела брови, його губи знову знайшли її, Беліал огорнула його руками, цілуючи без остраху. 

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️