Вітаю, любі читачки і читачі!

Вона любить його всім серцем і не знає, що він їй не брат. А от він у своїх почуттях впевнений… Купуйте роман «Лінія долі» супервигідно саме сьогодні!

Уривок:

— Справді думала, що я все життя панькатимуся з тобою? Я захищав тебе, доки ми були дітьми, доки ти росла, вчилася… Але ти вже доросла, можеш сама про себе подбати. Тепер кожен сам за себе. Ти не працюватимеш у компанії. Але я впевнений, що проблем з роботою не матимеш — ти у мене… — Він запинається, прочищає горло. — Ти розумниця. Буде важко, але ти впораєшся.

— І тобі байдуже, як саме я впораюся?

Нестор невиразно стенає плечима, замість відповіді каже:

— Можеш іти. Залиш перепустку на прохідній.

Мене переповнює образа і гнів. Вбити його хочеться. Взяти за плечі й струсонути, вибити ці дурощі хочеться.

— Ти… Ти… Не брат, а кретин! Придурок! Я тобі цього не подарую! — На цих словах я розвертаюся, лечу до дверей.

А в спину мені прилітає:

— І забери свої речі з будинку, доки я їх не повикидав.

— Що? Ти серйозно? — Завмираю і повертаю голову. — І де мені жити?

— Та хоч на вулиці. Мені начхати.

На секунду наші погляди зустрічаються, я хочу виловити в глибині його очей ніжність, яку завжди там читала, але зараз — нічого.

— Ну добре. Попрошуся жити до Вовчика, раптом він ще сохне за мною і прихистить.

На секунду в очах Нестора спалахує злість — звична реакція на Скляренка-молодшого, мого багаторічного залицяльника і сина нашого конкурента. Звісно, я не збираюся просити в нього допомоги, кажу це, щоб позлити брата. Втім, Нестор швидко опановує себе, стенає плечима, а погляд знову стає крижаним.

— Як знаєш. Тільки не лягай з ним в ліжко без контрацепції. Доки за тобою бігав, він спав з усіма підряд.

ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ

Читайте також роман у процесі «Вдруге за Вишневського» тут.

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.