Привіт моїм читачам)

Дякую усім, хто читає мою новинку! Підписуйтесь на мою сторіночку, щоб не пропустити жодного оновлення.

Сторінка авторки: тиць сюди

А ось для вас шматочок з книги "Тато-мільярдер у подарунок"

— Не... не підходьте! — завила я і міцно притулила до себе дитину від страху. — Я викличу поліцію! Я закричу! Забирайтеся геть!

Чоловік повільно обвів поглядом кімнату. Його погляд зачепився за вибитий замок, затримався на зламаному горщику, а потім зупинився на моєму обличчі. Його очі дивились на синці від пальців Лютого, що чорніли на моєму підборідді.

— Заспокойтеся, Олено, — він зробив пів кроку вперед і зупинився, демонстративно показуючи пусті долоні. — Я не від Лютого. І ми не збираємося завдавати шкоди ані вам, ані вашій доньці. Мене звати Артем Соколов. Я начальник служби безпеки.

— Чиєї... чиєї безпеки? — мій голос дрижав, а в голові панував суцільний хаос. — Я не маю що вам віддати... В мене немає грошей!

— Гроші нас не цікавлять, — коротко відрізав Артем. Його тон був настільки впевненим і спокійним, що мій панічний напад почав трохи вщухати. Я спантеличено дивилася на чоловіка. — На вас чекає пан Громов. Данило Сергійович. Він все пояснить вам особисто.

Це ім’я пролунало як грім серед ясного неба. Данило Громов.

Навіть я, живучи на самому дні в цьому злиденному кутку, чула це прізвище. Мільярдер. Володар бізнес-імперії, чиє обличчя постійно з'являлося на обкладинках фінансових журналів та в новинах. Недоступний, крижаний монстр з вищих кіл, до якого звичайним людям було так само далеко, як до Місяця рачки.

— Що... що за маячня? — я не вірила і заперечно похитала головою. — Громов?! Навіщо я йому?! Ви мене з кимось сплутали. 

— Пан Громов ніколи нічого не плутає, Олено, — спокійно мовив Артем. — Він чекає на вас і розповість всі деталі при зустрічі. У вас є п’ять хвилин. Беріть документи, найнеобхідніші речі для дитини й ходімте. Пан Громов не любить чекати.

Щоб продовжити читати натисніть ТУТ