Там, де закінчуються дороги

У бібліотеці Академії Мей знаходить карту світу.

Порти, дороги, морські шляхи, міста — усе позначено досить докладно.

А потім вона доходить до Імперії П’яти Пелюсток.

Кордони є.

Столиця є.

Кілька прикордонних міст — теж.

А далі дороги обриваються.

Для Мей це дивне відчуття, бо вона знає: за цією «порожнечею» — мільйони людей, міста, храми, ринки, чайні схили.

І тут є одна з відповідей на питання, чому вона не шукала шлях назад.

Її країна роками сама робила все, щоб чужинці майже не знали, що знаходиться всередині.

Тепер Мей — Авіс Прімроуз.

І навіть якщо вона захоче повернутися, самого бажання буде замало.

Світ знає, де починається її дім.

Але майже не знає, що за його кордоном.

За мотивами книги «А що далі?»

Глава 1 Аверн

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Талія Верес
11.10.2026, 22:35:39

Дуже сподобалася ця деталь із картою ❤️ Те, що дороги буквально обриваються на кордоні її батьківщини, дуже символічно: дім існує, але для решти світу він майже невідомий. І водночас це добре пояснює, чому повернення для Мей не може бути просто питанням бажання. Дуже атмосферно й трохи щемно ✨

Показати 2 відповіді
Талія Верес
12.10.2026, 09:54:39

Вікторія Алфер, ❤️❤️❤️

Інші блоги
Історія про квіточку (оновлення Порталу)
В «Порталі у Гріх» наша читачка ненадовго перетвориться на садівницю. Дбайливу, турботливу і вмілу. Бо наша дівчинка знайшла собі квіточку посеред великого поля інших квітів. Таку ніжну, невинну, гарну, що зовсім
Як народжуються мої вірші…
Між сиренами і тишею Анотація до книги "Між сиренами і тишею" Ця збірка — про життя, яке триває між повітряними тривогами й рідкісними хвилинами спокою. Про любов, що вчиться долати відстані. Про тих, кого чекають,
Пишеш книгу — переживаєш усе✨️
Мені здається, автори переживають не менш сильні емоційні гойдалки під час написання книг, ніж їхні власні персонажі. Спочатку співчуваєш героям. Потім натхненно влаштовуєш їм пригоди. А тоді дивишся на написане
Біль навпіл. Знаю це. Відчуваю це.
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ: “Не такий ти й святий” 18+ Знаю, що її серце розривається на шматки, як і моє. Ми одне ціле. Біль навпіл. Знаю це. Відчуваю це. Я винен, що тобі болить. Пробач,
красиві цифри
До книги Щоденник служниці Дякую за підтримку, яка мене надихає! І наприкінці робочого тижня - невеликий мем з Ярославом, який втомився від бюрократії:
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше