А якщо єдиний спосіб вижити — випити власну кров?

Вітаннячко, шановне панство! ❤️ Скажіть мені, а що ви робитимете, коли ворог сильніший за вас, сили закінчуються, друзі опиняються на межі загибелі, а всі звичайні способи вижити вже вичерпано? Правильно! Почнете розглядати варіанти, про які за нормальних обставин навіть думати не стали б. Особливо якщо ви підземний вампір, а власна кров раптом здається останнім шансом на порятунок...

Саме така халепа розгортається у свіжому, двадцять першому розділі моєї книги «Оклейн: Платиновий з Ронуру», який має назву «Без права на слабкість».

Поки платиновий авантюрист Хорайзен намагається впоратися з небезпечним супротивником, Морвейн демонструє, чому недооцінювати вампірів — ідея така собі. Їхня сутичка перетворюється на справжнє протистояння магії, швидкості та бойової кмітливості. Тут уже недостатньо просто бити сильніше: доводиться шукати слабкості, передбачати чужі рухи й використовувати кожну нагоду, аби не опинитися на крижаному вістрі. Буквально.

Але це лише половина веселощів! Поки двоє бійців з'ясовують, хто з них сьогодні має загинути, монарх Гобі має власні, значно серйозніші неприємності. До них входять Кривава гідра й загадкові металеві колони, поява яких змушує Хорайзена пригадати ім'я, яке він вже не очікував почути знову…

Не буду розкривати всі карти, але цього разу на вас чекають драматичні діалоги, відчайдушні рішення, небезпечні відкриття й момент, коли доведеться поставити собі просте запитання: на що ви готові піти, аби врятувати того, хто вам дорогий? І це питання переслідуватиме обох воїнів. Хорайзена і Морвейна. 

А щоб ви не подумали, ніби я тут просто розмахую гучними словами, тримайте невеличкий шматочок із розділу:

«Моя кров?.. Що буде, якщо я вип'ю власну кров?..»

Він не знав відповіді. Не знав навіть, чи здатен організм підземного вампіра засвоїти власну кров і чи не стане від цього тільки гірше. А якщо нічого не вийде? Якщо він лише змарнує останні сили й помре у муках, так нічого й не змінивши?

Ну що, заінтригував? ✨

Якщо любите фентезі з філософським проблемами, магічними битвами, небезпечними чудовиськами та неоднозначними героями, — запрошую до свого затишного пекла на Букнеті! ❤️

Читайте «Оклейн: Платиновий з Ронуру», зазирайте в новий розділ і діліться враженнями в коментарях. Мені справді цікаво, як ви оціните рішення Морвейна. А ще цікавіше... чи здогадаєтеся, до чого воно призведе.

Chat-GPT-Image-1-dek-2025-g-19-14-01.png

Запрошую до історії «Оклейн: Платиновий з Ронуру», адже події та сюжет обіцяють бути багатогранними: від сміху і жартів до драми та жахів! 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Кіт Анатолій
10.10.2026, 16:34:00

Ну, власна кров, ще не гірший варіант, мабуть... (◕‿◕)

Білий Диявол
10.10.2026, 18:32:41

Кіт Анатолій, Дивлячись для кого...

avatar
Ця Леді Грішник
10.10.2026, 16:52:26

Що я можу сказати? Морві затягував ремінь як міг, але спустився до того, що набухався власною ж кров'ю. Складний випадок, іншими словами.....

Білий Диявол
10.10.2026, 18:04:24

Ця Леді Грішник, Хто знає як до цього дійшло і що з цього буде. Чекатиму на ваші враження та думки після прочитання. Морвейн та Хорайзен ще здивують.

Інші блоги
Лпм — Листопадовий Проблемний Марафон
Ну що, мої любі, запускаємо листопадовий марафон ❤️ ЛПМ — ЛИСТОПАДОВИЙ ПРОБЛЕМНИЙ МАРАФОН Система проста: одна ваша книга → дві книги інших учасників → читання → коментарі під час читання → підсумкова рецензія
Він попереджав не повертатися. Вона не послухала..
Він попереджав її. Просив не повертатися. Говорив, що її світло згасає і без нього вона може загинути. Але Аурелія не послухала короля Ночі. Аурелія повернулася до чоловіка, якого кохала століттями. Але замість
Як просувати книги?
Якщо ви теж колись були із категорії "я не буду вести соцмережі", то ви зрозумієте мене краще за тих, хто віддався цьому легко. Три роки просто писала книги сюди. А до цього ще років п'ять взагалі не розуміла звідки
"Між двома подихами" - відгук
Ромул Шерідан Між двома подихами Коли я читаю книгу, і там усе йде загалом гладенько, без непосильних перешкод, я кажу собі: так не буває. “Але це ж фантастика!” – суперечить інший мій голос. І у фантастиці
Пишеш книгу — переживаєш усе✨️
Мені здається, автори переживають не менш сильні емоційні гойдалки під час написання книг, ніж їхні власні персонажі. Спочатку співчуваєш героям. Потім натхненно влаштовуєш їм пригоди. А тоді дивишся на написане
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше