Адріан смикнув рукою, щоб потерти скроню, але та не послухалася. Обидва зап’ястя й ноги були дбайливо примотані до стовпчиків ліжка… лозами. З пуп'янками! І з дрібними білими квіточками, які нахабно розпустилися й солодко пахли просто йому в ніс.

Ще вчора Персея Стерлінг була для нього суто прагматичним розв’язанням проблеми: сильна магиня Життя, пристойний рід, здорова, молода й, за запевненнями рідні, покірлива. Ідеальна кандидатура для договірного шлюбу.

Адріан усе розпланував: консумувати шлюб, за кілька візитів забезпечити рід спадкоємцем із рідкісним подвійним даром, та й по всьому. А далі хай собі тихо живе в цьому затишному крилі замку, вишиває подушечки, пересаджує квіточки й тішиться статусом верховної леді. Спілкуватися з нею він не планував зовсім — навіщо витрачати час на порожні балачки?

Його життя не мало змінитися ні на йоту: виснажлива робота, засідання ради, закриття розломів... Та й він ніколи не був чернцем: у столиці завжди вистачало вишуканих світських красунь без зайвих претензій на його серце. До законної дружини він навідувався б суто за розкладом, коли випадала б нагода й кликав обов’язок продовження роду. Зручна, безшумна жінка, яка не суне ніс у його справи й не плутається під ногами.

За якісь неповні пів години знайомства ця «сором’язлива фіалка» спробувала виторгувати в нього вино, нахамила, змусила бігати за нею по спальні, дмухнула снодійним, сповила лозами й накивала п’ятами в невідомому напрямку. А він, вищий лопух імперії, досі в очі не бачив, як виглядає його власна дружина!

Особистий кошмар ректора, або А кому зараз легко?

В моїй телеграм-групі сьогодні буде суд над лордом Валладесом, кому цікаво - з нетерпінням чекатиму.