Що таке "талант письменника"?

Красиво описувати меблі, вулички чи дерева? Описувати їх так, щоб було на кілька сторінок, на кілька частин - пів книги робити опис початкової локації! 

Чи проробляти сюжети до найменшої дрібниці? От прямо щоб були відповіді на такі питання, які навіть читач під градусом не допетрає поставити! 

Я гадаю, що талант письменника - талант бачити. От знаєте, є такий метелик, який живе 1 день. Вдумайтеся, 1 день! Який-небудь біолог подивиться на це і скаже щось в стилі: "У цього метелика є 24 години на те, щоб знайти партнера, харчування, заділати майбутніх маленьких метеликів і усе - далі смерть."

А письменник, як на мене, в якомусь сенсі має бути як філософ. Не просто описати фізіологічні функції, закладені інстинктами, якимись проявами розуму чи ще чогось подібного. Філософ, як і письменник, скаже щось наступне: "Цей метелик чудово показує швидкоплинність життя! Здавалося, що ще зранку усе було попереду, усі дороги відкриті і ти міг обирати будь-що, що принесе тобі радість. А вже зараз, коли сонце вкриває небо червоною ковдрою, ти розумієш, що життя пройшло!"

І тому я приніс вам невеличкий... Назвемо це вправою, але кумедною, гадаю, нудно не буде. Хто хоче - доєднуйтесь)

От вам гіфка!

А завдання буде таким: Художній опис закладеного сенсу!

(який сенс - обирайте кожен самостійно)

Ось вам мій варіант:

Ця горила - показує силу надії у ситуації, коли надії немає, а зовнішний вплив світу набагато сильніший за нас. Горилу можна вважати справжнім царем серед тварин: сильна, розумна, має неабияку витривалість. Але навіть вона не може вважатися найсильнішою у світі. 

Життя - стрімкий торнадо подій, проблем та складних рішень. Ніхто не зможе втекти від нього, сховавшись за дверима, що ведуть до найліпший частин цього світу. До тепла, до спокою, до розуміння того, що усі проблеми там - за дверима.

І ця горила, не втрачаючи надії на спасіння, тримаєтьтся своїми могутніми руками за ручку дверей, сподіваючись, що двері відчиняться і вона зможе врятуватися. 

Проте перед обличчям життя, навіть сила горили - ніщо. Воно з легкістю відриває могутню тварину, затягуючи у смертельний вирій. І останнє, що бачить горила - відчинені двері. Надію, порятунок, який вона так сильно бажала, нарешті відчинив для неї двері! Але горила, вже підхоплена стрімкий поривом вітру, ніяк не дотягнеться. І єдине, що їй залишається - дивитися, як її бажання, її надія віддаляється від неї все далі й далі, аж поки не зникає з обрію...

Кінець.

п.с. І ні, я не збожеволів)