Співоча квітка

Фентезі-світ, в якому магія належить чудовиськам. Це оповідання - одне з серії.

Чудовиська можуть приймати різні форми, від дракона до квітки і виглядати гарно, але власне чудовиськами вони і є. На перший погляд, ситуація стандартна - за благо потрібно платити і ціна має бути відповідною. Та люди ніколи не задовольняються статус-кво, і от вже до цієї магії тягнуться руки охочих відібрати. Наймоторошніше питання - а чи стає світ кращим без монстрів, якщо люди починають виконувати їх роль?

А далі - спойлери, тож краще спочатку прочитати твір))

Місто живе під захистом монстра-квітки. Його стіни невразливі до нападів озброєних банд, що блукають пустелею. Квітка оберігає мешканців міста - вони не хворіють і живуть вдвічі довше. Але є й плата. Квітці потрібно харчуватися - а харчується вона дітьми, що мають магічні здібності. Вони час від часу народжуються в місті і ніхто не знає, в якій родині з'явиться наступна жертва.

Але є суспільний договір - і згідно його, меншість приносять в жертву благу більшості. Коли жертвою стає син головної героїні - вона виявляється неготовою виконати свій обов'язок. Хлопчика забирають, він гине , але мати не може змиритися з цим. Вона витрачає роки життя на знищення Квітки.

З одного боку, почуття матері зрозумілі. І ситуація дійсно виглядає моторошною - адже невинна дитина приноситься в жертву монстру.

Але з іншого - жінка багато років жила в місті і користувалася захистом Квітки. Вона мала здоров'я, достаток і безпеку, і все її влаштовувало. Про ціну вона знала. Але одна річ - платити її як податок, з року в рік, а інша - платити як лотерею. Можливо, й взагалі не доведеться платити - за її комфорт і ситість заплатять інші. От в цьому, як мені здається, і криється основне. Багато мешканців міста уклали цей договір, сподіваючись, що їм за нього платити не доведеться.

Більше того, коли здібності власної дитини стали їй відомі - вона не покинула місто. Адже там, за його стінами - работоргівці, бандити і важка праця. І великий шанс загинути, не кажучи вже про хвороби і звичайний строк життя. Вона знову поставила на цю лотерею і програла.

І що тоді робить ця жінка? Вона робить все, щоб знищити Квітку. Вона не переймається тим, що сотні людей втратять здоров'я, роки життя і захист. Що місто взагалі без Квітки може бути знищенно і всі його мешканці отримають страшну долю - ту, на яку вона не зважилась свого часу, доки її син був живий.

Загалом, вона діє весь час однаково - не заважає ні на чиї інтереси, крім власних. Не переймається нічиїм життям, нічиїм болем. Бере на себе відповідальність вирішувати за інших.

Вона не збирається змінювати світ, в неї немає ідейних переконань. Вона не героїня і не вважає себе такою. Просто для неї життя скінчилося разом зі смертю її дитини. Але вона прагне помсти, виправлення заднім числом і проблему бачить у Квітці, а не у власних рішеннях. Їй легше знищити долі сотень людей, ніж сказати - саме я винна у смерті моєї дитини.