Доброго вечора

Зараз в нас важливий момент, але автор трішки захворіла, тому оновлення до неділі не буде. Я вирішила трішки зупинитися (сьогодні і вчора опублікувала один і той самий розділ, щиро перепрошую) тому вирішила одужати, а вже потім редагувати і завантажувати розділ. 
Сподіваюся ви дочекаєтеся оновлення!  
Бережіть себе! 
А хто ще не знайомий зі Златою та Гордієм книга тут
До речі ми дійшли майже до кінця книги... Дуже скоро фінал
Шматочок: 

До місця призначення мені показує п'ятнадцять хвилин, яких у мене немає, тому тисну на педаль газу, відкинувши сумніви. Я правильно вирішила. Адже якщо не буде мене і Яра — все закінчиться, а що потрібно від мене рідним батькам — не хочу знати. Нехай я залишу все так… Не шкодуватиму. Дитина, яка була тягарем, хіба має право вимагати пояснень? Чи шкодувати себе? Я така, яка є. Неважливо, чи любить мене хтось, чи ні.

Для мене було і є… Лякаюся своїх думок і однією рукою хапаюся за шию. До тями себе намагаюся привести. Але думки обплутують мої мізки п'янким смаком жалю.

— Здається, я закохалася по-справжньому, — шепочу.

Тепер, сидячи за кермом авто, після стількох років, раптом приходить розуміння, що це кінець. І що я хочу бути з ним. Хочу, але не можу бути. Не можу ходити по краю леза, тим паче що протистояти своєму батьку не в силі.