Аньйон котики ❤️ 

Сьогодні опубліковано два розділи роману "Коли серіали стають реальністю"

Декілька глав для вас вирішила зробити маленьким романтичним відпочинком, бо у Алекси з'явився хлопець, який на вигляд наче і бунтар, але в душі ще той романтик ♥️

Марк подивився на них 

— У мене є геніальна ідея.

Саша одразу насторожилася.

— Коли ти кажеш «геніальна», мені стає страшно.

— Давайте перевіримо, хто з них першим змусить іншого почервоніти.

Алекса завмерла.

— Що?

— Флірт-змагання, — пояснив Марк.

— Це дитячий садок.

— Бо ти боїшся програти, — тихо сказав Джорджі.

Алекса повільно повернула голову до нього.

— Я?

— Ти.

— Я нічого не боюся.

— Тоді граємо.

Вона звузила очі.

— Добре.

Саша відразу підняла телефон.

— Я суддя.

— Ти навіть не приховуєш, що будеш на її боці, — сказав Марк.

— Звичайно.

— Нечесно.

— Життя взагалі несправедливе.

Алекса розсміялася.

— Ну добре. Правила?

Марк загнув пальці.

— Перше: не можна торкатися.

— Добре.

— Друге: не можна цілувати.

Джорджі підняв брову.

— Це вже звучить як дискримінація.

— Саме тому це буде складно.

— І третє? — запитала Алекса.

Марк урочисто підняв палець.

— Хто першим відведе погляд або почервоніє — програв.

— Я готова.

Джорджі подивився на неї.

— Я теж.

Та наступний уривок де Алекса вперше завітала у гості до Джорджі додому, мила глава де не має якійсь небезпечних пригод, лише романтичний та затишний вечір у двох ♥️

Уривок ✨ 

Перші двадцять хвилин вони справді дивилися фільм, потім почали коментувати кожну сцену, потім сперечатися, хто з героїв дурніший. Джорджі перемагав в суперечці Алексу, він підносив їй дуже точні аргументи стосовно героя який так був до душі дівчині. Потім Алекса почала сміятися так голосно, що сама не могла зупинитися.

Джорджі дивився на неї замість екрана.

— Що?

— Нічого.

— Ти знову дивишся на мене.

— Мені подобається.

— Що?

— Коли ти смієшся.

Алекса на секунду замовкла.

— Ти завжди знаходиш спосіб змусити мене червоніти?

— Я не стараюся.

— Брехун.— вона взяла подушку й кинула в нього.

Він легко відбив її.

— Це війна?

— Сам напросився.

За хвилину диван перетворився на поле бою. Подушки літали в різні боки, Алекса сміялася, намагаючись сховатися за пледом.

Джорджі потягнув його на себе.

— Все, здаєшся?

— Ніколи!

— Тоді отримуй ще!!— він потягнув її за край пледа.

Приємного читання мої дорогі ✨