Сьогодні, 7.10.2026 діє знижка 20% на книгу "Академія Фейлім. Привиди минулого".

Анотація:

Ейлірейн: Я думала, що моєму щастю нічого не загрожує і попереду чекає тільки хороше. Так сильно я ще ніколи не помилялась! Один візит в підземелля академії змінив все. Я зустріла ту, що захотіла стати мною і вона зробить все, щоб знову жити. Але я не здамся! Моє життя тільки почало налагоджуватися. Я не дам привидам минулого мені його зруйнувати!

Мортенн: Я знав, що моє життя неможливе без неприємностей, але я навіть уявити не міг, яке випробування мені підкинуть боги. Та, що давно вже померла, та, чия смерть стільки років мене мучила, несподівано повернулася в моє життя. І мені б радіти, що я можу поговорити з нею і дізнатися правду про її смерть, але вона чомусь вирішила зруйнувати моє щастя. Не дозволю! Я врятую кохання будь-якою ціною, навіть, якщо доведеться порушити закон. Знову.

Трохи цитат і картинок з книги.

Типовий Мортенн на парах. Не дає спуску студентам. Бояться вони його. Одна тільки Ейлірейн знає, як керувати цим владним чоловіком.❤️

Так дивно було знову повертатися до тісної кімнатки в академії на чотири людини, засипати без теплих рук Мора на моїй талії, але мені треба було закінчити навчання.

Після канікул студенти тяжко поверталися до навчальних буднів. Поки Мор вів вступну лекцію з зіллєваріння, розповідаючи, що нас чекає в цьому семестрі, багато хто переговорювався, зовсім забувши про те, який Мор суворий викладач.

— Я бачу, ви вже в перший день хочете написати реферат, — Мор трохи підвищив голос. — Що ж, похвально. На наступне заняття підготуйте реферат на тему, чим відрізняється зілля ілюзії від зілля маніпуляції свідомістю.

— Кейре Тавос! — обурився хтось із задніх парт. — Ми ж цього ще не вивчали!

— Ось і вивчите, — спокійно відповів Мор, але в його голосі відчувався сарказм. — Я бачу, що вас просто неймовірно тягне до знань. Мабуть, зголодніли за ними за час канікул? Ну нічого, адепти, я вас нагодую знаннями.

Десь пролунали стримані смішки, але більшість студентів притихла. Залишок пари пройшов у тиші. Більше ніхто не хотів спокушати долю і отримати другий реферат у перший навчальний день.

Привид Іда. Перша дівчина Мортенна. І перша зустріч Ейли з нею. Тоді ще вона не знала, що то колишня Мора.

— Що трапилося, Ейло? — Мор залишив трави, які перебирав, і підійшов до мене. — За тобою що нечисть гналася?

— Дай попити, — видихнула я, тремтячи від хвилювання.

— Води?

— Ні, краще чогось міцнішого.

Мор прикликав звідкись почату пляшку з його улюбленою гном'ячою настоянкою і простягнув мені. Обпалююча рідина привела мене до тями, притупивши трохи моє хвилювання.

— Ми з Ері бачили в підземеллі привида, — вже рівним голосом повідомила я, спостерігаючи за реакцією Мортенна.

— Ти маєш на увазі духа? — Мор відреагував доволі спокійно.

— Ні. Я маю на увазі привида, Море! — мене розлютив його спокій. — Я знаю, як виглядають духи! Вона не була духом. Вона виглядала як звичайна людина, тільки прозора, і вона цілком нормально спілкувалася. А найголовніше — вона тебе знає!

Цікаво вони тут зіллячко одне готували — відволікаючись на дещо інще.❤️

— Я тебе зараз покараю, Ейло, — в очах Мортенна спалахнув вогонь, він почав повільно підходити до мене, наче хижак до здобичі.

— Цікаво, як? Відмовишся мене цілувати?

— Ні, — Мор за два кроки опинився біля мене і опустився на коліна біля моїх ніг. — Зацілую тебе до втрати пульсу.

— А якщо я помру від твоїх поцілунків? — розреготалася я, коли він легкими рухами торкнувся моїх стегон своїми пальцями, ніжно лоскочучи шкіру.

— Я тебе воскрешу, люба, не хвилюйся, — прогарчав він, дивлячись мені прямо в очі.

А тут Іда захопила тіло Ейли і прийшла цілуватися до Мора. Вирішила згадати минуле. Візуал цей робила колись для відео, він не зовсім за сюжетом, проте подобається мені.

Я подумки усміхнулася. Іда так щиро раділа можливості хоч трохи пожити, що і я раділа разом з нею. Рівно до того моменту, як Іда, пройшовши повз мою кімнату, попрямувала до дверей Мора.

«Гей, ти куди? — злякалася я. — Ти ж обіцяла не ходити до Мора! Ти присяглася!»

— Я збрехала, — зловтішно прошепотіла мені Іда і рішуче постукала в двері.

Мені хотілося її придушити. Зараз я, як ніколи, розуміла Авенота. Але я нічого не могла вдіяти. Тільки лаяти її добірними виразами і благати зупинитися. Але було надто пізно. Мор відчинив двері і, усміхнувшись мені, впустив усередину.

— Ми ж домовилися, що ти сьогодні у себе спиш, — Мор збирався їхати завтра рано-вранці, так що я не хотіла заважати йому спати. Зайнятися коханням ми встигли вдень, перш ніж я пішла до Іди.

— Я скучила, зайчику, — промуркотіла Іда моїм голосом. Я благала всіх богів, включаючи забутих, лише про те, щоб Мор про все здогадався. Я ніколи не називала його зайчиком і ніколи не говорила таким солодким голоском. — Прийшла поцілувати тебе перед сном.

Мор нічого не встиг сказати, як Іда вже обхопила руками його шию і вп'ялася в його губи. Вона цілувала його інакше, не так як я, але я відчувала все — його губи на моїх, його руки на моїй талії… Він нічого не зрозумів!.. А я… Я зрозуміла одне: сьогодні я зробила фатальну помилку. І якщо Іда збрехала про Мора, то де гарантія, що завтра ввечері вона залишить моє тіло? О ні! Ну я і  дурепа! Повірила привиду! А вона лише хитро мною маніпулювала… І що тепер робити? Що?..

Якщо ви ще не знайомі з цією історією — запрошую зануритися в неї з чудовою знижкою. 

Читати: "Академія Фейлім. Привиди минулого" 

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨Інстаграм

✨ТікТок