Тесс. Уявіть собі ви пишете книгу для того, щоб звести конкретних персонажів( вашу головну пару) і тут ви розумієте, що нічого між ними не виходить. 

А мені і уявляти не потрібно. 

І зрозуміла я це в кінці, коли вже по факту змінити нічого неможливо.

Тому я відчуваю деяке розчарування, бо складається враження, наче в історії і сенсу не було( особливо зважаючи на те що це моя перша книга, яка не пройшла на конкурс. Досягення отримано.)

Тесс. Хоча сенс усе ж таки був. Вона наближає до теми Морфея, бо як виявилося багато песронажів цієї книги з ним повязані. 

І через це я обрала, мабуть, найбільш логічний кінець у такому випадку( хоча був варіант просто дозволити їм розійтися як в морі кораблі або ж таки з неба взяти їм романтику) 

– Я вирушаю в подорож для вивчення Рун, але для цього потрібно бути одруженим. Це було моєю мрією від самого початку навчання тут. 

Я неочікувала такого зізнання. А ще не хотілося аби він взнав, що я й уявлення про це не знала. 

– Чи можна мені подумати? – запитала. 

– Це ніяк не вплине на роботу, – запевнив Томас, мабуть, одразу зрозумівши, що мене хвилює, – і авжеж ти не зобов'язана. Просто ти для мене найближча людина після батьків і Терзи, – тихо сказав він. 

Я замислилася. Мені ж особливо нічим зайнятися. Тож це по факту чудова можливість, зважаючи ще й на те, що я поглиблено вивчала руни. 

– Згода, – сказала я. 

– Вже, – не повірив Томас. 

– Я подумала, – відрізала я.

Узагалі Ші Йон, якого я щиро обожнюю і ненавиджу, мав бути каталізатором, тим через кого Томас і Фіона нарешті зрозуміють, що вони просто створені для того, щоб бути ідеальною парою. 

Але у якийсь момент йому це набридло і він вирішив послати мене і весь сюжет( ось чим погані повністю самостійні персонажі) і почав творити що йому заманеться. У нього авжеж був свій мотив, який стає зрозумілим у кінці.

А ще це мабуть перший персонаж про якого у мене думка змінювалася ледь не кожну сцену, настільки він був непередбачуваний. І в якийсь момент я зрозуміла, що мені справді сумно прощатися. 

Ще одна персонажка, яка перевернула цю історію була Мун Є На. Вона мала бути лиходійкою на одну сцену, але виявилася значно важливішою, ніж можна було подумати. Адже за багато чим у Академії Сновидінь стояла саме вона. 

Тому єдине, що у цій книзі вийшло таким як я планувала від початку це кінець. ( буквально Епілог 1 я написала ще коли навіть першого розділу не було і зараз його майже не змінила) 

Тесс. Нових анонсів не буде, поки я зосереджуся на дописування вже наявних книг, тож зовсім скоро буде повернення "По той бік Сновидінь" і Емеленду з Анджелікою і Аделі. Після них буде Стати королевою і тоді вже може ще якась нова книга.