Пастка «ідеального тексту»
Вітаю, друзі!
Спостерігаючи за письменницьким світом, я часто бачу, як автори потрапляють у пастку нескінченної редактури. Вже видана книга, яку чудово сприйняли читачі, раптом починає здаватися автору "недостатньо ідеальною" — під впливом чужих порад чи власного перфекціонізму. І замість того, щоб писати нові історії, людина роками шліфує те, що вже давно мало жити власним життям.
Перед тим, як почати запис власної аудіокниги я теж задала собі питання: "Чи не краще було б повернутися й усе переробити?"
Моя відповідь — ні. І ось чому:
1. Кожна книга — це зліпок часу та щирих емоцій.
"Обрана" була написана саме такою, якою мала народитися. Намагатися "причесати" її з висоти нинішнього досвіду — це як перемальовувати дитячий малюнок дорослою рукою. Він втратит душу.
2. Моя секретна зброя — читання вголос.
Я завжди перечитую кожну сцену вголос одразу під час написання. Якщо речення чіпляє або діалог звучить штучно — я змінюю його негайно. Саме тому текст вже на етапі створення проходить "аудіо-тест".
3. Рух тільки вперед.
Найкращий спосіб показати свій ріст як письменника — це написати наступну книгу краще за попередню.
Любі друзі, а як ви ставитеся до того, коли автори переписують вже видані твори? І чи читаєте ви свої тексти вголос під час роботи?
Секрети моєї домашньої аудіо студії, обговорювання сюжету та спойлери до нових проєктів — у моєму Telegram-щоденнику!
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиО, це я. Редагую, і все одно щось мені не так. Борюся з постійним "я" у тексті.
О, знайома тема) Дуже знайомо вічно вичитувати і вонисти зміни, щоб текст став ще краще)
Ну, я через додаток Букнету їх слухаю. Вже навіть звик, що "б" воно інколи зачитує, як "будинок"))) А загалом нічого не маю проти, коли книгу постійно редагують. Тут головне — не перестаратися, бо колись читав, що через надмірний перфекціонізм професійні редактори допускаються помилок, типу саме тому і в найпопулярніших текстах можна знайти стільки огріхів. На щастя, мені це не світить, бо бачу, що допустився помилки, і, як вірний духу прокрастинатор, взяв та й відклав усе на потім)
Олексій Цапович, Ахах, про "будинок" замість "б" - це просто шедевр! А щодо прокрастинації і здорового ставлення до помилок - це найкращий захист від тієї самої пастки перфекціонізму. Краще спокійно рухатися далі, ніж застрягти в правках назавжди. Дякую за чудовий настрій і відгук!
Не люблю вже щось міняти. Зі старими текстами працювати вже не цікаво, особливо коли є купа нових ідей, які постійно прокручуються в голові і звуть за собою.
Лєна Міле, В яблучко! Коли в голові роїться стільки нових світів і героїв, які вимагають уваги, повертатися в минуле просто немає часу. Рухаємося тільки вперед! Дякую за відгук!
Добрий день!☀️
Мала досвід зробити повний ребілдінг своїх двох книг «Колонія. Історія Ріки», бо від початку свого творчого шляху я була «садівницею», і коли завершила книги, зрозуміла, що вони сухі — багато діалогів, мало описів, та й сюжетних дірок було достатньо. Тож я редагувала їх довго, але взагалі не шкодую за той час що приділила вдосконаленню своїх книг. Бо тепер в мене інший підхід до написання книг, і те що перші книги не гірші за нові — мене це дуже тішить). Вголос змоги читати свої тексти немає, бо майже завжди навколо люди — це буде виглядати трішки дивно).
Успіхів Вам та Вашому каналу!☘️⭐ Нових цікавих ідей! І нехай все вдається, що замислили! ✨❤️
Лекса Т. Кюро, Дякую за таку щиру розповідь про досвід ребілдингу! Щодо "садівників" - тут заперечу, як колега-садівник: мені здається, що сухість тексту чи перекіс у діалоги зовсім не залежать від методу письма, це скоріше питання індивідуального стилю на певному етапі. Але головне — результат подобається і вам, і читачам! Успіхів вашій творчості!
Ще не перечитувала свої книги, бо пам’ятаю сюжети й боюся, що мій перфекціонізм одразу захоче щось змінити ☺️ А робити цього зовсім не хочеться - хіба що знайду якусь серйозну помилку чи дірку в сюжеті.
Мені здається, кожна історія - це частинка тебе в певний період життя. І на початку письменницького шляху цілком можуть бути помилки, сюжетні нестиковки чи моменти, які зараз ти написала б зовсім інакше. Але саме тому мені цікаво буде колись перечитати свої книги та побачити, наскільки змінився мій стиль письма.
Розділи не перечитую вголос - просто не маю такої можливості. Майже постійно хтось поруч, і часто пишу вночі, коли всі сплять. ☺️(мабуть багато хто так робить).
Можливо, колись перечитаю. І, думаю, це буде дуже цікаво.❤️
Лія Світова, Це дуже точне спостереження! Час і досвід дають змогу подивитися на свої старі тексти з теплом і побачити власний шлях. А писати вночі, коли всі сплять, — це класика жанру для багатьох авторів, я сама так роблю:) Дякую, що поділилися думками!
Я залишаю текст на останнє редагування і потім все, більше не торкаюся. В голос читати дуже допомагає)
Аліна Чуйко (Hunter), Точно! Час тиші й спокою для тексту творить дива, а після фінального штриха найголовніше — вчасно поставити крапку й не чіпати його більше. Дякую, що завітали до блогу!
Згодна, що редактура не підвищує скіл, а от постійне написання - це рецепт росту. Потім можна порівняти початок книги і кінець та дуже здивуватися)))
Джул, Точно! Порівняння перших і останніх розділів — це найкращий доказ того, що ми ростемо тільки в процесі писання нових історій. Щиро дякую, що завітали!:)
Ніколи нічого не переписував, якщо це не одруківка або якась логічна помилка.
Очерет, Абсолютно згодна! Виправлення помилок — це одне, а от перекроювання сюжету чи настрою — зовсім інше.
Оййй, мала таку проблему і не раз. Спочатку написала все на одному диханні, а через кілька тижнів перечитувала і постійно щось хотілося міняти...
Ірена Дюк, Ой, як я вас розумію! Це справжня спокуса — перечитати й переписати ))) Але головне — вчасно відпустити історію в світ! Дякую за підтримку!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати