Перший тиждень у теплицях подарував мені ілюзію перших днів у поселенні.

Робота під прозорими куполами виявилася ідеальними ліками для розхитаних нервів. Вологе, тепле повітря, густі запахи сирої землі й молодої зелені створювали відчуття цілковитої захищеності. Ілан і Софія прийняли мене тепло й без зайвих запитань — їм справді катастрофічно не вистачало рук, і моя старанність виявилася дуже доречною.

Я швидко вивчила графіки поливу, навчилася знімати показники датчиків кислотності ґрунту й обережно підв'язувати гнучкі стебла місцевих гібридів. Трейс, приходячи по свіжу зелень для їдальні, щоразу підморгував мені:

— Ну ось, Тайро, а ти переживала. Зелений колір заспокоює краще за будь-які трав'яні відвари.

Читати далі: Другий шанс. Чуже тіло