Так збіглися зірки, що вчора у мене був один фінал, а сьогодні інший... Мій «ОСІННІЙ БЛЮЗ» дозвучав, але відлуння цієї дивної мелодії, яка багатьом з вас припала до душі, чутиметься ще довго... 

Я вдячна всім, хто був з моїми героями, хто читав і писав коментарі, бо історія справді вийшла душевною. 

Як вона народилася? А я іноді люблю писати коротки оповідання, щоб перепочити від великих творів, і тоді й народжуються такі мініатюри, їх мені підказує саме життя... 

Що буде далі, спитаєте? У Люби з Тимофієм, сподіваюся, усе складеться добре, хоч і трохи пізно. Бодя теж не випустить з рук свою скрипку...

А я найближчим часом почну публікувати нову історію, котра зовсім не зарактерна для мене жанрово. Разом подивимось, що вийде з того експерименту... 

Поки ж запрошую всіх підписуватися на мою сторінку тут, а також у ФБ.

Щоб туди потрапити, тицяйте тут... 

Ваша Лія Лореляйн))