Хочу вам трохи розповісти про «Тишу між двома світами» 

Я давно хотіла написати щось подібне. Без поспіху, без любовних трикутників і без чергового «обраного героя», якому треба врятувати весь світ 

Тут буде Амелія, яка після свого вісімнадцятиріччя починає бачити привидів.

І знаєте, я спочатку думала, що це буде просто містична історія з детективними елементами.

А потім ці привиди почали приходити до мене зі своїми історіями 

У кожного щось своє. Хтось не встиг попрощатися. Хтось залишив після себе незакінчену справу. А хтось просто хоче, щоб його нарешті хтось почув.

Амелія починає записувати їхні історії у свій щоденник, щоб жодна не була забута.

І от саме цей момент мені в цій книзі подобається найбільше.

Бо вона не стільки про привидів, скільки про людей.

Про те, що іноді нам дуже потрібно, щоб хтось просто вислухав.

Я вже встигла полюбити Амелію, Емму, Лію та інших персонажів, які буквально випадково почали з'являтися в главах 

А тепер мені цікаво: ви б читали історію, де кожен привид має свою окрему історію?