Прода на книгу  «Відьмина служба підтримки 2»будк опівночі. Наступна теж) 

— Я, звичайно, все розумію, але я попросив би вас ігнорувати мене в іншому місці, — зауважив Лорі, змушуючи нас обох завмерти. А потім на всяк випадок додав:, — Там, де я б теж міг вас ігнорувати з чистою совістю.

— З яких це пір у диванів є совість…? — мало не простогнав ображено Ал і опустив чоло на моє плече, намагаючись перевести дихання. Ніколи не думала, що цілувати когось виявиться настільки важко. 

— Я, між іншим, цілих п’ять хвилин тактовно мовчав, сподіваючись на те, що ви згадаєте про мене. Так що в мене вона є. Але вже вибачте, я якось не готовий розглядати вас з такого ракурсу. Й тим паче, не готовий відчувати ваше “кохання” на собі, якщо ви часом надумаєте зі столу перебратися на мене… — пробуркотів він, поки Ал сопів мені в шию від цієї тиради. — Знайдіть вже собі собі якесь затишне місце без свідків…які б потім не давали вам порад в процесі. 

— Як ти…? — не втрималася вже я. 

А також заходьте до смачної історії “Мій ректор — гусь”. 

Цитата:

— Що ж тоді відповідає вашим смакам, Рейнальде? — навмисно назвала його на ім'я, намагаючись не видати тремтіння в голосі.

Чоловік обвів мене потемнілим поглядом та зробив півкроку ближче. Потім ще півкроку і зрештою зупинився напроти мене, мало не торкаючись носками шкіряних черевиків моїх потертих кросівок.  Замість того, щоб відповісти одразу, він спокійно просунувся  впритул, мало не втискаючи мене в стіл. Це було аж занадто близько. Настільки, що моє серце почало гупати ще сильніше, очікуючи чогось більшого. Блакитні очі затрималися на моїх губах, і я на мить втратила здатність дихати. Простір між нами скоротився до такого ступеня, що я відчула його дихання на своєму обличчі. 

— Що відповідає моїм смакам? — тихо перепитав він пошепки, нахиляючись трохи вперед. Моє тіло завмерло, а мозок шалено намагався зрозуміти, що зараз відбувалося. — Ви.

Якщо вам сумно, заходьте в Телеграм побалакати