Здавалося б, звичайний вечір: трохи алкоголю, розмови з дівчатами й повернення додому.

Але ми ж говоримо про Елізабет Маллоу.
А отже, спокійно закінчитися цей вечір просто не міг.

Особливо коли у твоїй темній вітальні хтось уже почувається як удома… 

Уривок з "Вберегти її" (клікабельне) :

Я пройшла до вітальні й потягнулася до вимикача.

— Весело провела вечір?

Я завмерла.

Голос долинув із темряви.
Низький. Спокійний. До огиди знайомий.

Алкоголь наче миттєво випарувався з крові.

Я різко ввімкнула світло.

Дін сидів у кріслі біля вікна.

Чорна сорочка, темні штани, розстебнутий комір. Одна рука лежала на підлокітнику, друга тримала склянку з бурштиновою рідиною.

Мою склянку.
І, судячи з кольору, мій віскі.

— Якого чорта ти тут робиш?

Дін неквапливо підніс склянку до губ.

— Чекаю на тебе.

— У моїй квартирі?

— Спостережлива.

— Як ти сюди потрапив?

— Через двері.

Я дістала телефон із сумки.

— Забирайся.

Він не ворухнувся.

— Діне, я серйозно. Або ти зараз встаєш і йдеш, або я дзвоню в поліцію.

Його погляд опустився на телефон у моїй руці, а тоді повернувся до мого обличчя.

— Дзвони.

— Що?

— У поліцію, Маллоу. Дзвони. Заодно запропонуй їм віскі. У тебе непоганий.