Випадковості, які потім переростають у щось хороше.

Коли я писала першу книгу, так вийшло  одне питання, кинуте з цікавості, а потім — ціла історія за день. Не знаю, що це було, та й навряд чи колись це повторю.

До речі, Амедла спочатку мала інше ім’я, але одна одруківка — і я подумала: «Хм, а круто звучить». Єдиний мінус — під час редагування телефон постійно його виправляв, що неймовірно бісило. Тож нерви він мені трохи помотав.

А Рафей — це взагалі цікаво. Мозок такий: «О, Рафаелло!» Але погодьтеся, було б жорстоко назвати так такого героя, як він. Тому Рафей — це компроміс. 

Далі цікава історія вийшла зі «Спокусою на десерт». Перед тим як почати її писати, я якраз читала «Золоту волоску», де кухар Іржик спілкується з тваринами… і понеслось.

У результаті це мій улюблений чоловічий персонаж з усіх, кого я придумала. А як пара вони мене досі не відпускають. ❤️ А у вас?