Прода на книгу  «Відьмина служба підтримки 2» на сайті) Як гадаєте, якби під час спокуливих поцілунків ваш диван раптово ожив і став читати нотації, ви б змогли після того повернутися до початого?) 

— Я, звичайно, все розумію, але я попросив би вас ігнорувати мене в іншому місці, — зауважив Лорі, змушуючи нас обох завмерти. А потім на всяк випадок додав:, — Там, де я б теж міг вас ігнорувати з чистою совістю.

— З яких це пір у диванів є совість…? — мало не простогнав ображено Ал і опустив чоло на моє плече, намагаючись перевести дихання. Ніколи не думала, що цілувати когось виявиться настільки важко. 

— Я, між іншим, цілих п’ять хвилин тактовно мовчав, сподіваючись на те, що ви згадаєте про мене. Так що в мене вона є. Але вже вибачте, я якось не готовий розглядати вас з такого ракурсу. Й тим паче, не готовий відчувати ваше “кохання” на собі, якщо ви часом надумаєте зі столу перебратися на мене… — пробуркотів він, поки Ал сопів мені в шию від цієї тиради. — Знайдіть вже собі собі якесь затишне місце без свідків…які б потім не давали вам порад в процесі. 

— Як ти…? — не втрималася вже я. 

А також заходьте  до веселого любовного фентезі “Совість для диявола”.

Цитата:

Святі наді мною знущаються сьогодні. Варто було нарешті заспокоїтися та викинути з голови наш поцілунок, як тепер перед очима виднілися її спокусливі ноги та бліда витончена шия. І чому я зараз стояв, ніби мале хлопчисько на порозі? За сотню років я бачив море жінок на будь-який смак. Чим ця така була такою особливою, що я не міг спокійно дивитись на неї?

— Даю? — почувся захриплий голос з-за моєї спини. Від несподіванки, я швидко повернувся на голос і знову завмер на місці від її вроди. — Я вже думала ти не повернешся сьогодні...

«Краще б не повертався» — майнуло в голові. — «І як можна бути настільки вродливою в одній клятій сорочці з розтріпаним мокрим волоссям...? Дійсно, янгольське створіння...»

Якщо вам сумно, заходьте в Телеграм побалакати